Тил — фронтові (монумент)
Пам'ятник «Тил — фронтові» (також «Тил і фронт»; рос. Тыл — фронту, рос. Тыл и фронт) — монумент пам'яті німецько-радянської війни в місті Магнітогорську. Автори: скульптор — Лев Миколайович Головницький, архітектор — Яків Борисович Білопольський. Матеріал — бронза, граніт. Пам'ятник відкрито 28-29 червня 1979 року.
| Тил — фронтові | |
|---|---|
|
| |
|
53°24′25″ пн. ш. 58°59′33″ сх. д. / 53.40722000002777747° пн. ш. 58.99255000002777649° сх. д.Координати: 53°24′25″ пн. ш. 58°59′33″ сх. д. / 53.40722000002777747° пн. ш. 58.99255000002777649° сх. д. | |
| Тип | монументальна скульптураd і пам'ятник |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd[1] |
| Країна |
 Росія |
| Розташування | Магнітогорськ |
| Архітектор | Яків Білопільський і Q97280114? |
| Висота | 1500 см |
| Засновано | 1979 |
  Тил — фронтові (монумент) (Росія) | |
 | |
 Тил — фронтові у Вікісховищі | |
Пам'ятник є двофігурною композицією робітника і воїна, що стоять на тлі Магнітогорського металургійного комбінату. Індустріальна панорама була органічною частиною художнього монументального ансамблю. Робочий спрямований на схід, у бік металургійного комбінату. Воїн — на захід, у бік, де під час війни був ворог. Під цим розуміється, що меч, викутий на березі Уралу, потім був піднятий Батьківщиною-матір'ю в Сталінграді й опущений після Перемоги в Берліні. У композицію також входить кам'яна квітка з карельського граніту із вічним вогнем. При будівництві комплексу на березі річки Урал було зведено 18-метровий пагорб. Основа пагорба укріплена залізобетонними палями. Статуї було виготовлено на Ленінградській виробні монументальних скульптур. Пам'ятник доповнюється двома трапеціями висотою у людський зріст, у яких барельєфом написані імена магнітогорців, отримали звання Героя Радянського Союзу у німецько-радянській війні. 9 травня 2005 року відбулося відкриття ще одного доповнення, виконаного у вигляді двох трикутних секцій, симетрично заповнених піднесеннями з граніту, на яких висічені імена магнітогорців, що загинули у війні (всього понад 14 000 прізвищ).
Література
ред.- Победоносный чудо-меч // Известия : газета. — 1975. — № 39 (17882) (14 февраля). — С. 6. (рос.)
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Решение Челябинского областного Совета депутатов трудящихся № 292-м от 05.11.1992