Техніка оцінювання та аналізу програм
Program (Project) Evaluation and Review Technique (скорочено — PERT) — техніка оцінки та аналізу програм (проєктів), яка використовується при управлінні проєктами. PERT — це спосіб аналізу завдань, необхідних для виконання проєкту. Особливо, аналізу часу, який потрібен для виконання кожної окремої задачі, а також визначення мінімального необхідного часу для виконання всього проєкту.
PERT був розроблений головним чином для спрощення планування на папері та створення графіків великих і складних проєктів. PERT призначений для масштабних, унікальних, складних, нерутинних проєктів. Метод передбачав наявність невизначеності, даючи можливість розробити робочий графік проєкту без точного знання деталей і необхідного часу для всіх його складових.
Найпопулярнішою частиною PERT є Метод критичного шляху, що спирається на побудову мережного графіка (мережеві діаграми PERT).
Історія ред.
Була розроблена в 1958 році консалтинговою фірмою «Буз, Ален і Гамільтон» спільно з корпорацією «Локхед» на замовлення Підрозділу спеціальних проєктів ВМС США у складі Міністерства оборони США для проєкту створення ракетної системи «Поларіс» (Polaris). Проєкт «Поларіс» був відповіддю на кризу, що настала після запуску Радянським Союзом першого космічного супутника.
Мережеві діаграми PERT ред.
Найвідоміша частина PERT — це діаграми взаємозв'язків робіт і подій. Пропонує використовувати діаграми-графи з роботами на вузлах, з подіями на стрілках (мережеві графіки), а також діаграми Ганта.
Діаграма PERT з роботами на стрілках являє собою множину точок-вершин (події) разом з їх з'єднуючими орієнтованими дугами (роботи). Будь-якій дузі, що розглядається як якась робота з-поміж потрібних для здійснення проєкту, приписуються визначені кількісні характеристики. Це — обсяги виділених на дану роботу ресурсів і, відповідно, її очікувана тривалість (довжина дуги). Будь-яка вершина інтерпретується як подія завершення робіт, представлених дугами, які входять в неї, і одночасно початку робіт, що відображаються дугами, що виходять звідти. Таким чином відображається той факт, що жодну з робіт не можна розпочати перш ніж будуть виконані всі роботи, що передують їй згідно з технологією реалізації проєкту. Початок цього процесу — вершина без вхідних, а закінчення — вершина без вихідних дуг. Решта вершин повинні мати і ті, й інші дуги.
Послідовність дуг, в якій кінець кожної попередньої збігається з початком наступної, трактується як шлях від відправної вершини до завершальної, а сума довжин таких дуг — як його тривалість. Зазвичай початок і кінець реалізації проєкту є пов'язані множиною шляхів, довжини яких відрізняються. Найбільша з них визначає мінімально можливу (при зафіксованих характеристиках дуг графа) тривалість усього проєкту. Відповідний шлях — це критичний шлях, тобто саме від тривалості складових його робіт залежить загальна тривалість проєкту, хоча при зміні тривалості будь-яких робіт проєкту критичним може стати й інший шлях.