Тетяна Варуті-Мамакі (грец. Τατιάνα Μαμάκη, 1921 — 23 січня[1] 2007) — грецька балерина та хореографка.

Тетяна Мамакі
грец. Τατιάνα Μαμάκη
Народилася 1921(1921)
Київ
Померла 23 січня 2007(2007-01-23)
Афіни
Громадянство Греція
Місце проживання Греція
Діяльність балерина, хореографка
Знання мов грецька

Біографія ред.

Народилася 1921 року в Києві.

Вивчала танець в Афінах у школі Raymons, а потім у Польщі, де працювала у Варшавській опері танцюристкою. 1939 року повернулася до Афін для роботи у грецькій Національній опері.

5 березня 1940 року Національна опера Греції офіційно відкрилася презентацією оперети Йоганна Штрауса «Кажан», у якій Мамакі була примою-балериною. Вона залишалася примою Національної опери впродовж майже 10 років, танцюючи у цілій низці постановок. 1949 року Мамакі їде до Парижу, де отримала стипендію з хореографії для навчання у школі Преображенського. Після повернення до Афін працювала в Національній опері вже як хореографка. У 1952 році була запрошена провести кілька майстер-класів з хореографії для Sadler's Wells Theatre у Лондоні.

Тетяна Мамакі заснувала Афінську балетну школу у 1955—1958 роках, разом із Єленою Цукала-Пфефер. Завдяки Мамакі з'явилися такі шедеври, як «Фауст» (головну роль виконував Нікос Мосхонас) в Афінах та «Норма» (головну роль виконувала Марія Каллас) в Епідаврі. Вона співпрацювала з Державним театром Північної Греції і Національним театром Кіпру, також виступала як хореографка низки кіностудій.

Тетяна Мамакі виходила заміж за музиканта і композитора Леонідаса Зораса, а пізніше за журналіста Ахіллеаса Мамакіса.[2] Після смерті останнього Мамакі продовжувала свою радіопрограму Театр у мікрофон у Національному інституті радіофонії, згодом перенісши її на телебачення.

Померла 23 січня 2007 року в Афінах.

Примітки ред.

  1. [[https://web.archive.org/web/20100109033858/http://archive.enet.gr/online/online_fpage_text/dt=29.12.2007,id=3835264 Архівовано 09.01.2010, у Wayback Machine.] 2007: Αυτοί που έφυγαν — enet.gr]
  2. Α. Μαμάκης: ο δημοσιογράφος που καθιέρωσε το καλλιτεχνικό ρεπορτάζ. Архів оригіналу за 03.08.2010. Процитовано 28.12.2009.

Джерела ред.