Терещенко Нифонт Мефодійович

Нифонт Мефодійович Терещенко (8 квітня 1867(18670408), с. Попівка, Звенигородський повіт, Київська губернія — 1947, с. Попівка, Звенигородський район, Київська область) — український художник, іконописець.

Терещенко Нифонт Мефодійович
Народження	8 квітня 1867(1867-04-08) Попівка, Звенигородський район, СРСР, Київська губернія, Російська імперія або Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	1947
	Попівка, Звенигородський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	художник, іконописець
Брати, сестри	Терещенко Каленик Мефодійович і Терещенко Софія Мефодіївна

Життєпис

Народився 8 квітня 1867 р. у с. Попівка Звенигородського повіту Київської губернії. Батько був відставним солдатом, а мати — простою селянкою. У сім'ї було п'ятеро дітей: Нифонт, Софія, ще дві сестри і брат Каленик. Нифонт був найстаршим.

З раннього дитинства любив малювати, навчався у місцевих малярів. Потім за наполяганням місцевого священника поїхав до Києва.

У 1880-х рр. навчався в Лаврській іконописній майстерні та художній рисувальній.

Після смерті батька став опікуном для менших сестер і брата.

Через це пізно одружився. Його дружина, Покотило Уляна Яківна, довгий час наймитувала у панів Вільхівецької цукроварні. В сім'ї народилося двоє дітей: донька Антоніна (Тося) 1909 р. народження та син Юрій (Жорж) 1916 р. У 1920-х рр. працював учителем у Звенигородській жіночій гімназії та єврейській семирічній школі, де викладав малювання та креслення. Дуже любив дітей та був хорошим педагогом.

Малював ікони і картини, в тому числі хоругви, портрети, пейзажі, був добрим копіювальником. Значна кількість його робіт виконана в стилі народної картини.

У 1933 р. подружжя Терещенків переїхало жити на Харківщину, в радгосп ім. Комінтерна, де працювала агрономом донька Тося. Син Юрій навчався в Харківському метеорологічному інституті, був репресований у 1938 р. і помер у в'язниці.

У 1936 р. Терещенки повернулися в рідне с. Попівку. Нифонт пішов працювати вчителем у сільську семирічну школу та малював картини на замовлення. Це були не художні твори, а ремісницький заробіток. Платили за роботу хто що дасть. Картини, виконані на замовлення селян, є найцікавішими роботами у малярській спадщині художника. Це творчі інтерпретації традиційних сюжетів, характерних для народної картини: парубок з дівчиною біля криниці, хата в садку під горою та квіти.

Як іконописця Н. Терещенка відносять до категорії «невідомих» своєрідних художників, які копіювали живопис Володимирського Собору в Києві. Більшість ікон та хоругв, створених маляром, загинули ще в 1930-х рр. разом з церквами, для яких були написані.

Помер Нифонт Терещенко у 1947 р. Похований у рідному селі Попівка на Звенигородщині (нині Черкаська область).

Родина

Сестра — Терещенко Софія Мефодіївна, українська художниця, етнограф і фольклористка.

Брат — Терещенко Каленик Мефодійович, скульптор, автор більш ніж 30 пам'ятників Тарасу Шевченку.

Творчий спадок

Творчість художника мало досліджена, а картин залишилося дуже мало.

У фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею зберігається три хоругви авторства Нифонта Терещенка. Очевидно вони були виготовлені для Української автокефальної православної церкви. Саме на 1920-ті рр. припадає процес її становлення.

Дві з трьох двосторонніх хоругв мають зображення ікон «Молєніє о чаше» і Святого мученика Харлампія та ікон Святого Трифона й ікони Остробрамської Божої Матері. Вони декоровані стилізованим українським орнаментом, що заповнює увесь простір хоругв.

Третя хоругва — з іконами Святого Апостола Петра та Воздвиження Чесного Хреста, декорована маками, мальованими з натури. Розміри хоругв: 142 х 65 см та 122 х 59, 5 см. Виконані на грубому домотканому полотні олійними фарбами.

Джерела

Журнал "Родовід". Число 15 - 1993. - с. 29 - 43.