Теорія збурень Меллера — Плессета
Теорія збурень Меллера — Плессета (англ. Møller–Plesset perturbation theory) — підхід до врахування електронної кореляції, що полягає у врахуванні вищих збуджених станів в методі Гартрі — Фока та використанні багаточастинкової теорії збурень.
Теорія збурень другого порядку (метод MP2) суттєво покращує розрахунок гартрі-фоківської енергії і завжди приводить до зниження загальної енергії, Однак, врахування вищих рівнів може привести до підвищення енергії і навіть до її переоцінки, що є наслідком невраховування варіаційного принципу.
Ідея методу вперше запропонована в 1934 році Крістіаном Меллером і Мілтоном Плессетом.[1]
Примітки ред.
- ↑ Note on an Approximation Treatment for Many-Electron Systems. Chr. Møller and M. S. Plesset. Phys. Rev. 46, 618 – Published 1 October 1934. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
Джерела ред.
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
|
Це незавершена стаття з квантової хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |