Теорія дискурсу Лаклау — Муфф
Теорія дискурсу Лаклау і Муфф — постструктуралістська теорія, розроблена бельгійськими політологами Ернесто Лаклау і Шанталь Муфф. Теорія заснована на ідеї про те, що соціальний світ формується дискурсом за допомогою значень[1].
Теорія синтезує ряд ідей аналітичної філософії, феноменології та структуралізму, відкидаючи можливість безпосереднього доступу до референту, феномену і знаку, зближуючись в цьому питанні з постструктуралістськими концепціями Фуко і Дерріда. Лаклау також називає серед джерел своєї теорії концепцію мовних ігор Вітгенштейна і весь спектр постструктуралізму, включаючи дискурсивні формації Фуко, психоаналіз Лакана, деконструкцію Дерріда і семіологію Барта[2].
За уявленнями, що розвиває ця теорія, під дискурсом слід розуміти певний спосіб спілкування і розуміння соціального світу. Дискурси не є завершеними і замкнутими — вони постійно змінюються і борються між собою за перевагу, намагаючись в цій боротьбі зафіксувати певні визначені ними значення в мові[1]. При цьому заперечується відмінність між дискурсивною і недискурсивною практикою, мовні та поведінкові дискурси формуються в процесі самого дискурсу. Будь-який вид соціальної практики (економічної, політичної, естетичної і т. д.) дискурсивний, причому ці форми дискурсивних практик не мають ніякого глибинного сенсу і саме вони складають всю об'єктивну соціальну реальність[2]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Йоргенсен, Марианне В., Филлипс, Луиза Дж. Дискурс-анализ. Теория и метод/ Пер. с англ. — 2-е изд., испр. — Х.: Изд-во «Гуманитарный центр», 2008. — С. 26.
- ↑ а б Фурс В. Социально-критическая философия после «смерти субъекта» / Сочинения. В 2 т. Т. 1. — Вильнюс: ЕГУ, 2012. — 434 с. ISBN 978-9955-773-54-2