Поля Янга — Міллса

(Перенаправлено з Теорія Янга — Міллса)

Поля Янга-Міллсавекторні поля, що реалізують приєднане представлення напівпростої компактної групи Лі і забезпечують інваріантність теорії відносно калібрувальних перетворень. Вперше введені Міллсом і Янгом в 1954 році, на основі вимоги інваріантності дії щодо ізотопічних перетворень з фазою, залежною від координат:

де — поле нуклонів, а — генератор групи SU(2). При інфінітоземальних перетвореннях саме поле Янгла-Міллса перетворюється так:

де — структурні константи групи.

Згодом термін «Поля Янгла-Міллса» став відноситись до всіх калібрувальних полів, що пов'язані з напівпростими компактними групами Лі.

Джерела

ред.
  • Физическая энциклопедия. Т.5. Гл.ред. А. М. Прохорова. М. Сов.энциклопедия. 1988. — 687 с.
  • Frampton, P. (2008). Gauge Field Theories (вид. 3rd). Wiley-VCH. ISBN 978-3-527-40835-1.
  • Cheng, T.-P.; Li, L.-F. (1983). Gauge Theory of Elementary Particle Physics. Oxford University Press. ISBN 0-19-851961-3.
  • 't Hooft, Gerardus, ред. (2005). 50 Years of Yang–Mills theory. Singapore: World Scientific. ISBN 981-238-934-2.

Інтернет-ресурси

ред.