Теорема Райкова — твердження в теорії ймовірностей. Добре відомо, що якщо випадкові величини та незалежні та розподілені по закону Пуассона, то їх сума також розподілена по закону Пуассона. Виявляється, що має місце і зворотнє твердження[1][2][3].

Формулювання теореми ред.

Нехай випадкова величина   має розподіл Пуассона та може бути представлена у вигляді суми двох незалежних випадкових величин  . Тоді розподіли випадкових величин   та   є зсувами розподілів Пуассона.

Коментар ред.

Теорема Райкова аналогічна теоремі Крамера, в якій стверджується, що якщо сума двох незалежних випадкових величин має нормальний розподіл, то кожна з цих випадкових величин також має нормальний розподіл. Ю.В. Линник довів, що згортка нормального розподілу та розподілу Пуассона також має аналогічну властивість (теорема Линника).

Узагальнення на локально компактні абелеві групи ред.

Нехай  локально компактна абелева група. Позначимо через   півгрупу за згорткою ймовірнісних розподілів на  , а  через   — вироджений розподіл, зосереджений в точці  . Нехай  ,  .

Розподілом Пуассона, породженим мірою  , називається зсув розподілу виду

 

Має місце наступне твердження.

Теорема Райкова на локально компактних абелевих групах ред.

Нехай   — розподіл Пуассона, породжений мірою  . Нехай  де  . Якщо   — або елемент нескінченого порядку, або порядку 2, то   також є розподілом Пуассона. Якщо ж   — елемент скінченного порядку  ,  , то   може бути не розподілом Пуассона.

Література ред.

  1. Райков Д. А. (1937). О разложении закона Пуассона. ДАН СССР. 14: 9—12.
  2. [1] [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]Рухин А. Л. (1970). Некоторые статистические и вероятностные задачи на группах. Тр. Мат. ин-та им. В. А. Стеклова. 11: 52—109.
  3. Линник Ю. В., Островский И. В. (1972). Разложения случайных величин и векторов. Москва: Наука.