Вікіпедія

Теодор Куллак

німецький музикант

Теодор Куллак (нім. Theodor Kullak; нар. 12 вересня 1818(18180912), Кротошин поблизу Познані, Королівство Пруссія — пом. 1 березня 1882, Берлін, Німеччина) — німецький піаніст польського походження, композитор, музичний педагог і видавець. Брат Адольфа Куллака, батько Франца Куллака.

Теодор Куллак
Народився 12 вересня 1818(1818-09-12)[1][2][…]
Кротошин, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Помер 1 березня 1882(1882-03-01)[1][2][…] (63 роки)
Берлін, Німецька імперія
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Вчителі Albrecht Agthed, Карл Черні, Отто Ніколаї, Симон Зехтер, Зігфрід Вільгельм Денd і Wilhelm Taubertd[4]
Відомі учні Sara Heinzed, Otto Reinsdorfd[5] і Henning von Kossd[6]
Знання мов німецька[1][7]
Жанр музика епохи романтизму
Брати, сестри Adolph Kullakd
Діти Франц Куллак
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куллак.

Життєпис ред.

Почав навчатися музики в Познані у Альбрехта Агте, концертував з шести років. У 8 років його успіхи у музиці були настільки масштабними, що навіть привернули увагу та інтерес принца Антоні Радзивілла. Завдячуючи талантові Теодор у дитинстві часто отримував матеріальну допомогу у вигляді шляхетного меценатства. У свої одинадцять (1829 рік) за сприяння принца, наприклад, дав концерт для королівського двору в Берліні під час якого він виступив на пару із сопрано-співачкою Зонтаґ Генрієттою[de]. Зазвичай невелемовний король Фрідріх-Вільгельм IV був до такої міри в захваті, що подарував молодому Куллаку тридцять фридрихсдо́рів[en]. Шість тижнів у Берліні були для Теодора справжньою пригодою, яка завершилася навдивовижу вдалим концертом у польському Вроцлаві. Потім доброзичливий принц Радзивілл домігся повної освіти для Куллака, він оплатив навчання у школі міста Сулехува (нині Польща).

Згодом Теодор, переставши бути вундеркіндом, втратив високопоставлених покровителів. З 13 до 18 років вільного доступу до інструменту фортепіано музикант не мав. У 19-річному віці (з бажання батька) він став студентом-медиком в Берліні. У 1842 році знайшов можливість повернутися до музики, переїхав у Відень і став учнем Карла Черні і Отто Ніколаї. 1843 року повернувся в Берлін придворним учителем фортепіано і багато років займався музикою з пруськими принцами і принцесами. У 1846 році був оголошений піаністом Королівського двору.

1844 року заснував Берлінське музичне товариство і багато років займав пост його голови.

У 1848 році разом з Юліусом Штерном стояв біля витоків Берлінської музичної школи, згодом відомої як Консерваторія Штерна, однак досить скоро розійшовся у поглядах зі своїми колегами і у 1851 році заснував інший навчальний заклад — Нову Академію музики (нім. Neue Akademie der Tonkunst), часто звану просто Академією Куллака. Ця Академія була повністю зосереджена на підготовці піаністів і незабаром стала найбільшим приватним музичним інститутом Німеччини. Вихованцями Академії та особисто Куллака були багато видатних піаністи того часу, в тому числі Ксавер Шарвенка, Моріц Мошковський, Микола Рубінштейн, Петро Шостаковський.

Композиторська спадщина Куллака включає фортепіанні концерти, сонати, тріо, романси та транскрипції на мелодії — німецькі, іспанські, російські. Йому належать також етюди, які користувалися широкою популярністю в піаністичній педагогіці другої половини XIX століття, — в тому числі «Школа гри октавами» (нім. Die Schule des Oktavenspiels, 1848 рік), "Школа пальцевих вправ "(нім. Schule der Fingerübungen), «Поради та етюди» (нім. Ratschläge und Studien) та інші.

Творчий доробок ред.

Фортепіано ред.

Фортепіано соло

  • Два концертних етюди, Op. 2
  • Великий блискучий вальс, Op. 3
  • Сон, Салонна пісня, Op. 4
  • Танець ельфів, Op. 5
  • 12 транскрипцій, Op. 6
  • Велика соната Фа дієз мінор, Op. 7
  • 12 транскрипцій або парафазів, Op. 9
  • Концертна фантазія Фрайшютц, Op. 11
  • Велика фантазія на тему "Дівчина полку", Op. 13
  • Велика фантазія на тему "Преціоза", Op. 14
  • Велика фантазія на тему "Jessonda", Op. 15
  • Велика фантазія на "Дівчину полку" Доніцетті, Op. 16
  • Мистецтво атаки, вправи на пальці, Op. 17
  • Каприс-фантазія, Op. 19
  • Музичне портфоліо №1, ор. 20
  • Газель, Op. 22
  • Квітка Польщі, блискучий полонез, Op. 24
  • 6 Соло для фортепіано, Op. 25
  • Симфонія-соната у мі бемоль мажорі, Op. 27
  • Данаїдес, фантазія, Op. 28
  • Північ і Південь, 2 ноктюрни, Op. 29
  • Велика фантазія на тему 'Північна зірка', Op. 30
  • Парафраза на 4-й акт 'Дому Себастьяна', Op. 31
  • 3 Мазурки, ор. 34
  • Ноттурно, ор. 35
  • Пісня про Осіана, Op. 36
  • Піна з бісеру, фантазія, Op. 37
  • Лібелла, Тема та етюд, Op. 38
  • Промені та тіні, 6 п'єс, Op. 39
  • Каприс-фантазія та тему "Північна зірка", Op. 40
  • 2 Парафрази Ернані Верді, Op. 43
  • Прекрасна Амазонка, рондо та полонез, Op. 44
  • П'єси, ор. 45
  • Південні квіти, 6 п’єс, Op. 46
  • Школа гри октав, Op. 48
  • Сальтарелло Римський, Op. 49
  • Червона Шапочка, Op. 50
  • Музичне портфоліо №2, ор. 51
  • Експромт, Op. 52
  • Іскри, теми та дослідження, Op. 53
  • Балада, ор. 54
  • Букет із 12 руських (русинських) мелодій, Op. 56
  • Музей Les Fleurs, Op. 57
  • Романтична варіація, Op. 58
  • Allegro di Bravoura, Op. 59
  • Пророк, 7 транскрипцій концерту, Op. 60
  • Школа пальцевих вправ, Op. 61
  • Сцени дитинства, Op. 62
  • Салонний галоп, Op. 63
  • Салонний вальс, Op. 64
  • Романс Даргомижського, Op. 65
  • Романс Глінки, Op. 66
  • Імпровізація "Фея троянд", Op. 67
  • 2 угорські мелодії, Op. 68
  • 2 п’єси, ор. 71
  • Богемні національні арії, Op. 72
  • Поради та навчання, Op. 74
  • 5 ідилій, Op. 75
  • Шехерезада, Op. 78
  • Пісні з давніх часів, Op. 80/1
  • Імпровізаційна драматургія "Північна зірка", Op. 80/2
  • Леонор, Балада, Op. 81/1
  • Сцени дитинства, Op. 81/2
  • Парафраза коринтського місця (фр. Paraphrase du Siège de Corinthe), Op. 82
  • Петрарка і Лаура, 3 п'єси, Op. 84
  • Гімн, ор. 85
  • Бравурне болеро, ор. 86
  • Салонний вальс, Op. 87
  • Душа, Етюд фантастичний, Op. 88
  • У Вальді та Флурі, П'єси, Op. 89/1
  • Арпеджіо, концертний етюд, Op. 89/2
  • У травні, Експромт, Op. 90
  • Клер де ла Луне, 2 Ноктюрни, Op. 91
  • 2 шансонети (маленькі пісні), ор. 92
  • Фіалка, п'єси, Op. 93
  • Діалог, Op. 94
  • Св. Гільген, Баркарола-молитва, Op. 95
  • Скерцо, ор. 96
  • Експромт-Каприз, Op. 97
  • Італійські національні арії, Op. 98
  • 2 Вальс-Козероги, ор. 99
  • Співає і звучить, 4 п'єси, Op. 100
  • 2 польські специфіки (фр. 2 Polonaises caractéristiques), Op. 101
  • Романс Соль мажор, Op. 102
  • Данина принцесі королеви Пруссії, 3 п'єси, Op. 103
  • 4 Соло, ор. 104
  • У сільській місцевості, П'єси (нім. Im Grünen, Pieces), Op. 105
  • Витончено, експромтом, Op. 106
  • Руські (русинські) народні пісні, Op. 108
  • Полонез та Вальс-Експромт, Op. 109
  • Мазурка-Каприз, ор. 110
  • Пісні з давніх часів, Op. 111
  • Ундіна (фр. Ondine), ор. 112
  • 6 п’єс, ор. 113
  • Вальсе-Каприз, ор. 115
  • Болеро, ор. 116
  • Марш коронації Меєрбера, Op. 117
  • Милий вальс, Op. 118
  • Солдатська пісня, ор. 119
  • Аркадієн, п'єси, Op. 120
  • Концертний етюд для фортепіанної школи Леберта і Старка, Op. 121
  • Концертний етюд, Op. 122
  • Баркарола, ор. 123
  • Фантазія (нім. Fantasiestück), Op. 124
  • Скерцо Соль мажор, Op. 125
  • Концертна мазурка, ор. 126
  • Каватина Роберта-Диявола Меєрбера
  • Скерцо
  • Романс Варламофа (транскрипція Варламофа)

Оркестрова музика ред.

  • Концерт для фортепіано До мінор, Op. 55 (фортепіано з оркестром) (написаний близько 1850 р.)

Камерна музика ред.

  • Анданте для скрипки та фортепіано, ор. 70
  • Фортепіанне тріо Мі мажор, Op. 77

Пісні ред.

  • Чотири пісні, Op. 1

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.27560
  5. ↑ Г. Риман Рейнсдорф // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1095.
  6. ↑ Г. Риман Кос // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 679.
  7. ↑ CONOR.Sl

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про музиканта або музикантку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теодор_Куллак&oldid=40487550