Тедеєв Бахва Отарович

російський футболіст

Бахва Отарович Тедеєв (рос. Бахва Отарович Тедеев, нар. 18 вересня 1969, Цхінвалі) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Бахва Тедеєв
Особисті дані
Народження 18 вересня 1969(1969-09-18) (54 роки)
  Цхінвалі, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988–1989 СРСР «Динамо» (Тбілісі) 18 (3)
1990–1992 Росія «Спартак» (Владикавказ) 85 (37)
1993 Росія «Динамо» (Москва) 30 (8)
1994–1997 Росія «Аланія» 100 (28)
1998 Росія «Локомотив» (Москва) 15 (1)
1999–2001 Росія «Аланія» 74 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1989 СРСР СРСР U-20  ? (2)
1993–1994 Росія Росія 6 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002 Росія «Аланія»
2003 Росія «Аланія» (помічник)
2003 Росія «Аланія»
2004 Росія «Аланія» (помічник)
2005 Росія «Аланія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Значну частину кар'єри провів у клубі «Аланія», де потім працював і як тренер. Також грав за національну збірну Росії.

Клубна кар'єра ред.

Почав грати в цхінвальскої ДЮСШ у Б. Газзаєва (1979). Зі шкільних років викликався в різні збірні. У 1986 році у складі збірної Грузинської РСР виграв «Кубок Надії».[1]

У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за команду «Динамо» (Тбілісі), в якій провів два сезони, взявши участь у 18 матчах Вищої ліги СРСР, але основним гравцем не став, тому на початку 1990 року перейшов у «Спартак» (Орджонікідзе). З командою у першому ж сезоні виграв Першу лігу і у наступному сезоні зіграв в останньому розіграші Вищої ліги чемпіонату СРСР, а у 1992 році став віце-чемпіоном першого розіграшу чемпіонату Росії.

У сезоні 1993 року грав за «Динамо» (Москва), здобувши бронзову медаль, після чого повернувся в «Спартак», який згодом змінив назву на «Аланія». У сезоні 1995 року він став з командою чемпіоном Росії, а в сезоні 1996 року знову другим.

Протягом сезону 1998 року захищав кольори клубу «Локомотив» (Москва), здобувши свою останню бронзову медаль. Але 1999 року повернувся до «Аланії», за яке відіграв ще 3 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Аланія» у 2001 році. Є рекордсменом «Аланії» за кількістю забитих м'ячів за клуб в чемпіонаті Росії — «50». Всього в чемпіонаті Росії забив 59 м'ячів і за цим показником займає 18-е місце в списку всіх гравців клубу.

Виступи за збірні ред.

Зі складом молодіжної збірної СРСР до 18 років став переможцем юнацького чемпіонату Європи 1988 року в Чехословаччині. Потім зіграв на молодіжному чемпіонаті світу 1989 року, де дійшов до чвертьфіналу, а у 19901991 роках зіграв 3 матчі за олімпійську збірну СРСР[2].

13 лютого 1993 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в товариському поєдинку з США. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у формі головної команди країни 6 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2002 року, очоливши тренерський штаб клубу «Аланія». Після цього ще двічі обіймав посаду головного тренера «Аланії» у 2003—2004 і 2005 років.

В подальшому став заступником міністра з фізичної культури, спорту, туризму і справах молоді Південної Осетії.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Росія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
13-2-1993 Орландо США   0 – 1   Росія товариський матч -   33'
17-2-1993 Пасадена Росія   2 – 1   Сальвадор товариський матч 1
21-2-1993 Пало-Альто США   0 – 0   Росія товариський матч -   46'
6-10-1993 Ед-Даммам Саудівська Аравія   4 – 2   Росія товариський матч -   63'
29-1-1994 Сіетл США   1 – 1   Росія товариський матч -   57'
2-2-1994 Окленд Мексика   1 – 4   Росія товариський матч -
Усього Матчів 6 Голів 1

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. Дитячо-юнацькі змагання з футболу в СРСР в 1986 році.[недоступне посилання з червня 2019]
  2. Profile. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 19 січня 2019.

Посилання ред.