Татаренко Леонід Порфирійович

Леонід Порфирійович Татаренко (1 липня 1906(19060701), станція Микитівка Катеринославської губернії, тепер у складі міста Горлівки Донецької області — 18 квітня 1967, місто Донецьк) — український компартійний діяч, 2-й секретар Миколаївського і Херсонського обкомів КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.

Татаренко Леонід Порфирійович
Народився 1 липня 1906(1906-07-01)
станція Микитівка Катеринославської губернії, тепер у складі міста Горлівки Донецької області
Помер 18 квітня 1967(1967-04-18) (60 років)
місто Донецьк
Національність українець
Діяльність державний діяч
Військове звання майор
Партія КПРС
Автограф
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Біографія ред.

Народився в родині робітника-залізничника. Закінчив чотири класи рудничної школи. Трудову діяльність розпочав у 1918 році мастильником на шахті «Центральна-Ірміне». Працював підручним електрика, електрослюсарем рудника «Ірміне» на Донбасі. У 1924 році вступив до комсомолу.

У 1929 році закінчив робітничий факультет у місті Сталіно. У 1929—1934 роках — студент Донецького індустріального інституту.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1934 році — помічник механіка на шахтах у місті Сталіно.

З грудня 1934 року служив у Червоній армії.

У 1936—1938 роках — директор Сталінського гірничого технікуму. У 1938—1939 роках — директор Сталінського гірничого заочного інституту.

У 1939—1941 роках — завідувач вугільного відділу Сталінського міського комітету КП(б)У. У 1941 році обирався секретарем Сталінського міського комітету КП(б)У Сталінської області.

У 1941—1944 роках — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 роках — політрук будівельної дільниці на будівництві оборонних споруд Південного фронту. Потім був секретарем армійської партійної комісії, комісаром і заступником командира саперної бригади Московського військового округу.

У 1944—1945 роках — заступник завідувача відділу кадрів Сталінського обласного комітету КП(б)У.

З травня 1945 року — слухач відділення обласних працівників Республіканської партійної школи при ЦК КП(б)У в Києві.

У жовтні 1945 (затверджений в лютому 1946) — 4 лютого 1951 року — секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У з кадрів.

4 лютого 1951 — вересень 1952 року — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1952 — 1955 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

У 1957—1963 роках — директор Донецького державного науково-дослідного вугільного інституту (ДонВУГІ) Сталінської області.

З 1963 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Донецьку. Продовжував працювати в Донецькому державному науково-дослідному вугільному інституті.

Помер після тривалої і важкої хвороби.

Звання ред.

Нагороди ред.

Джерела ред.