Інфляційне таргетування

Таргетування (від англ. target — мета) — спосіб реалізації господарської політики держави або окремого підприємства. Полягає у виборі якоїсь економічної «мішені», на яку треба впливати, щоб досягти певних результатів, поставленої мети. Зокрема, регулювання приросту грошової маси, яких дотримуються у своїй політиці центральні банки.

Інфляційне таргетування

Інфляційне таргетування — комплекс заходів, які приймаються державними органами влади для контролю за рівнем інфляції у країні.

Інфляційне таргетування має декілька стадій:

• Встановлення планового показника інфляції на деякий період (як правило, рік);
• Вибір монетарного інструментарію для контролю над рівнем інфляції;
• Застосування монетарного інструментарію;
• Порівняння рівня інфляції на кінець звітного періоду із запланованим і аналіз ефективності монетарної політики.

В Україні режим інфляційного таргетування застосовується Національним банком, починаючи із 2016 року.

Цільовий рівень інфляції деяких держав 2008 року

• Росія — 8,5 %[1]
• Англія — 2 % ±1 відсотковий пункт [2]
• Єврозона — 2 %
• Швеція — 2 % ±1 відсотковий пункт
• Японія — 0 %
• Китай — 4,8 % [3]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела

• http://dic.academic.ru/dic.nsf/fin_enc/18626 [Архівовано 21 лютого 2009 у Wayback Machine.]

Посилання

• Таргетування інфляції // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.