Вікіпедія

Тактична медицина

настанови з догоспітальної допомоги на полі бою
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Тактична медицина — це надання допомоги на догоспітальному етапі націлене передусім на усунення попереджуваних причин смерті, за принципами, що враховують загрозу від бойових дій чи активного стрільця[1][2].

Тренування майбутніх офіцерів ЗСУ по наданню домедичної допомоги

Тактична медицина виокремилась в самостійний напрям після появи настанов ТССС, ТЕСС та подібних до них алгоритмів і програм навчання[3][4].

Розділяють тактичну медицину власне в умовах бойових дій та тактичну екстрену медицину. Солдати, зазвичай молоді, з незначною кількістю хронічних захворювань. Відповідно ймовірність смерті від інших причин, окрім тих, що спричиняють поранення, невелика. При наданні допомоги цивільним особам в тактичних умовах слід враховувати можливість наявності хронічних захворювань, зокрема і серцево-судинних.

З перекладеними рекомендаціями можна ознайомитися на сайті tccc.org.ua, який створювався Американсько-українською медичною фундацією в координації з Об’єднаною агенцією з травми Військово-медичної служби США (Defense Health Agency’s Joint Trauma System) та Комітетом з тактичної бойової допомоги пораненим (Committee on Tactical Combat Casualty Care).

Історія виникнення ред.

Тактична медицина 1990-ті
Основне призначення Допомога на догоспітальному етапі
Основні алгоритми MARCH, TCCC, TECC
Сфера використання Бойові дії

У першій половині 1990-х у США та Великій Британії були проведені дослідження по розробці стандартів догоспітальної допомоги в умовах бойових дій[5]. Зокрема Командування спеціальних операцій США у 1993 році фінансувало 2-річне дослідження для покращенню допомоги пораненим на полі бою. Результатом дослідження була перша редакція рекомендацій Tactical Combat Casualty Care (ТССС)[3]. Паралельне та незалежне дослідження проводилось і у Великій Британії, де на основі ATLS було розроблено курс для Спеціальної повітряної служби та Спеціальної човнової служби[5].

У 1996 було в журналі Military Medicine опубліковано статтю під назвою «Tactical Combat Casualty Care in Special Operations», де на базі вказаного вище дослідження, було докладно описано перші американські настанови щодо догоспітальної допомоги «Тактична допомога пораненим в умовах бойових дій» (англ. Tactical Combat Casualty Care, ТССС або ТС3). Настанови переглядаються щорічно комітетом з військових лікарів та парамедиків із залученням військових різних спеціальностей та різних родів військ. Зараз подібними стандартами користуються більшість армій НАТО[3].

Загальна інформація ред.

Цілі ТССС: надати допомогу пораненому, запобігти додаткових травм у військовослужбовців, завершити місію. В тактичній медицині пріорітненим є виконання тактичної задачі.

Стандарти ТССС розроблені комітетом ТССС. Вони переглядаються та оновлюються кожний рік. Настанови щодо догоспітальної допомоги «Тактична допомога пораненим в умовах бойових дій» (ТССС) є у двох варіантах ТССС-МР — для медичного персоналу та ТССС-АС — для усіх комбатантів.

ТССС-АС, побудований на основі ТССС-МР, він розрахований для усіх бійців, отож, він спрощений. Відповідно, надається менший об'єм допомоги.

На полі бою є три категорії поранених:

  1. Солдати, які все одно помруть;
  2. Солдати, які все одно виживуть;
  3. Солдати, смерті яких можна запобігти, якщо негайно вжити правильних рятувальних заходів (7-15 %).

До 87 % смертей у бою відбуваються до того, як поранений дістанеться до лікарняного закладу. Доля поранених часто залежить від людини, що перша надає їм допомогу.

Превентивні смерті — це смерті яким можна було запобігти, надавши першу медичну допомогу[6]. Головними причинами превентивних смертей на полі бою є критична (масова) кровотеча — 60 %, напружений пневмоторакс — 33 %, непрохідність дихальних шляхів — 6 %. Алгоритм надання допомоги побудований таким чином: від стабілізації найбільш загрожуючих станів до менш загрожуючих. Так, від масивної кровотечі смерть настає від декількох десятків секунд до декількох хвилин, від непрохідності дихальних шляхів від 2 до 7 хвилин, від напруженого пневматораксу від декількох десятків хвилин до декількох годин.

Допомога під час бойових дій поділяється на три етапи (зони):

  • допомога під вогнем (прямої загрози, гаряча) — Care Under Fire;
  • допомога в тактичнах умовах (непрямої загрози, тепла) — Tactical Field Care;
  • допомога в умовах евакуації (холодна) — Tactical Evacuation Care.

В кожній зоні об'єм допомоги різний. Він залежить від тактичної ситуації. Червона зона — зона під прямим вогнем противника. Профіль — максимально низький. В цій зоні усуваються лише найбільш загрозливі стани — зупинка критичної кровотечі за допомогою накладання джгута, який рекомендований Комітетом ТССС. Важливо завжди пам'ятати про власну безпеку.

Алгоритми надання допомоги ред.

  • В тактичній медицині заведено працювати згідно з алгоритмічним регламентом. Бойові медики навчаються надавати допомогу у певному порядку, де спочатку йдуть найвагоміші травми, такі як масивні кровотечі (здебільшого артеріальні). Далі перевіряється стан дихальних шляхів та забезпечується можливість дихання для потерпілого. Згідно з наступними пунктами, тактичний медик повинен оглянути потерпілого, впевнитись у відсутності інших травм (різні види пневмоторакса, переломи та механічні травми, наявність інших поранень та контузій). Останнім пунктом виступає Гіпотермія, а саме порятунок людини від неї. Через вагому втрату крові тіло потерпілого часто перестає правильно самостійно регулювати температуру тіла, від чого починається Гіпотермія і людина помирає від переохолодження. Найрозповсюдженішим алгоритмом надання домедичної допомоги в бойових умовах є MARCH. Це абревіатура, де кожна буква має відповідне визначення та порядок виконання.

Тактична медицина в Україні ред.

Цей розділ потребує доповнення.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ LCol Erin Savage; Maj Colleen Forestier; LCol Nicholas Withers; Col Homer Tien; Capt Dylan Pannell (2011 Dec). Tactical Combat Casualty Care in the Canadian Forces: lessons learned from the Afghan war. Canadian Journal of Surgery[en]. с. 54(6 Suppl): S118–S123. doi:10.1503/cjs.025011. PMC 3322653. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 2017 Dec. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |trans title= (довідка)
  2. ↑ Tactical Medicine. Valkyries Austere Medical Solutions. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 24.12.2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |trans title= (довідка)
  3. ↑ а б в Butler FK Jr; Blackbourne LH (2012). Battlefield trauma care then and now: a decade of Tactical Combat Casualty Care. The Journal of Trauma and Acute Care Surgery[en]. с. 73(6 Suppl 5): S395-402. doi:10.1097/TA.0b013e3182754850. PMID 23192061. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |trans title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  4. ↑ Butler FK Jr (2017). Tactical Combat Casualty Care: Beginnings. Wilderness & environmental medicine (Journal). с. S12-17. doi:10.1016/j.wem.2016.12.004. PMID 28284483. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |trans title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  5. ↑ а б Butler FK Jr1; Hagmann J; Butler EG. (1996 Aug). Tactical combat casualty care in special operations (PDF). Military Medicine[en]. с. Suppl:3-16. Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2017. Процитовано 24.12.2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |trans title= (довідка)
  6. ↑ Cristina Helena Costanti Settervall; Cristiane de Alencar Domingues; Regina Marcia Cardoso de Sousa; Lilia de Souza Nogueira (Apr. 2012). Preventable trauma deaths. Revista de Saúde Pública. с. vol.46 no.2. doi:10.1590/S0034-89102012005000010. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 24.12.2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тактична_медицина&oldid=41487134