ТЕЦ Кентау
ТЕЦ Кентау — теплова електростанція на півдні Казахстану в місті Кентау. Певний час була відома як Кентауська ТЕЦ-5.
| Розташування |
 Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1934, 1936 (перша та друга черги), 1951—1958 (третя черга), 1973 (водогрійний котел) | |||
| Модернізація | 1959 (заміна турбоагрегату 3) | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Котельні агрегати | станом на 2023 — 1 паровий Таганрозький котельний завод ТП-30 (котлоагрегат 4, виведений з експлуатації), 2 парові Таганрозький котельний завод ТП-35 (котлоагрегати 5 та 6), 6 парових Таганрозький котельний завод ТП-35-у (котлоагрегати 7 — 12), 1 водогрійний Дорогобузький котельний завод ПТВИ-50 (котлоагрегат 1В, виведений з експлуатації) | |||
| Турбіни | станом на 2010 — 1 парова Брянський машинобудівний завод ПР-5-35/10/1,2 (турбіна 3, після заміни), 1 парова De Laval П-5-35/5,5 (турбіна 4, виведена з експлуатації), 1 Брненський машинобудівний завод П-8-35/0,58 (турбіна 6) | |||
| Електрогенератори | станом на 2010 — 1 Харківський електромеханічний завод Т2-12-2 (турбоагрегат 3, після заміни), 1 De Laval 73-76 (турбогарегат 4, виведений з експлуатації), 1 Skoda ЧИ-5674/2 (турбоагрегат 6) | |||
| Встановлена електрична потужність |
16 (станом на кінець 1990-х), 12 (станом на 2010) | |||
| Материнська компанія | АТ «Кентауенерго» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
Координати: 43°31′14″ пн. ш. 68°33′41″ сх. д. / 43.52056° пн. ш. 68.56139° сх. д.
Кентауську ТЕЦ ввели в дію у 1934 році для обслуговування Ачісайського поліметалічного комбінату. Її перша черга мала два парові котли та потужність у 2,5 МВт. В 1936-му ввели другу чергу, а загальна потужність станції того десятиліття досягнула 5,5 МВт.
З 1951 по 1958 роки тут спорудили другу чергу, яка включила дев'ять парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу — один типу ТП-30 продуктивністю 30 тонн пари на годину (станційний номер 4), два типу ТП-35 з показником по 35 тонн пари на годину (станційні номери 5 та 6) і шість ТП-35-у з все тією ж продуктивністю у 35 тонн (номери 7 — 12). Крім того, запустили три парові турбіни, серед яких була введена в 1952-му турбіна від шведської компанії De Laval типу П-5-35/5,5 потужністю 5 МВт (станційний номер 4, працювала разом з генератором тієї ж De Laval) та запущена в 1958-му турбіна чеського Брненського машинобудівного заводу типу П-8-35/0,58 потужністю 8 МВт (станційний номер 6, мала генератор від Skoda). Крім того, в 1959-му турбіну № 3 поміняли на агрегат Брянського машинобудівного заводу типу ПР-5-35/10/1,2 потужністю 3 МВт у парі з яким йшов генератор Харківського електромеханічного заводу.
В 1973-му ТЕЦ доповнили одним водогрійним котлом від Дорогобузького котельного заводу типу ПТВМ-50 продуктивністю 50 Гкал/год.
У 1990-х роках Ачісайський комбінат закрився, а ТЕЦ потрапила у скрутне становище. З 1998 по 2007 роки вона взагалі не працювала.
Отримавши фінансування на відновлення роботу ТЕЦ замовила в китайської компанії нову турбіну та перерахувала за неї 50 % передоплати, проте постачальник не виконав зобов'язання. Станом на 2010-й рік за ТЕЦ рахувались лише дві турбіни зі станційними номерами 4 та 6. Втім, також є відомості, що в якийсь момент на ТЕЦ з'явилась турбіна типу ПР-10-35/2,5 потужністю 10 МВт зі станційним номером 7.
Станом на 2023 рік знос обладнання ТЕЦ досягнув 92,7 %. За нею ще рахувалось вісім парових котлів зі станційними номерами від 5 до 12 (з яких працювало чотири та два рахувались у резерві), а також дві турбіни, з яких працювала лише одна, яка забезпечувала 5,5 МВт для власних потреб станції. Протягом років Кентауська ТЕЦ працювала з підвищеною аварійністю, що призводило до відключень опалення у суворий зимовий період та змушувало втручатись центральну владу.
ТЕЦ спорудили з розрахунку на використання вугілля Майкубенського родовища. В 2020-х роках обговорюється проект її переведення на використання блакитного палива, яке надходить до Кентау по спорудженому наприкінці 2010-х відгалуженню від газопроводу Бейнеу — Шимкент. Переведення на газ дозволило б, зокрема, скоротити витрати на транспортування вугілля, яке доправляється автомашинами від розташованої за 40 км залізничної станції Туркестан (залізничне відгалуження до ТЕЦ від лінії Туркестан — Кентау було розібране на брухт).
Для видалення продуктів згоряння парових котлів використовують димар висотою 65 метрів. Водогрійний котел мав димар заввишки 39 метрів.[1][2][3][4][5][6][7][8]
Примітки ред.
- ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г. (PDF).
- ↑ Ачисайский полиметаллический комбинат: История, события, люди by ARTQRAFT - Issuu. issuu.com (англ.). 21 вересня 2018. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ Руководство ТЭЦ-5 в Кентау Южно-Казахстанской области отстраняется от оперативного управления, и на предприятие назначается кризис-менеджер. Информационная система ПАРАГРАФ (рос.). Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ Котельные не дадут тепла | Номад | 28.07.2008. nomad.su. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ Техническое оснащение энергопредприятий Казахстана 10.09.10 - презентация онлайн. ppt-online.org. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ Кентау жэо-ның жаңа техникалық қондырғыларының энергетикалық көрсеткіштерін есептік зерттеу | Скачать Дипломдық жұмыс. stud.kz. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ 89-летняя ТЭЦ отдает тепло больше на улицу, чем в квартиры жителей Кентау. Новости Казахстана - Newtimes.kz ー актуальные события в стране и последние новости мира (рос.). 1 листопада 2023. Процитовано 14 січня 2024.
- ↑ kazpravda.kz. Кентауская ТЭЦ-5 сегодня замыкает тройку лидеров в антирейтинге по степени изношенности оборудования казахстанских теплоэнергоцентралей. kazpravda.kz. Процитовано 14 січня 2024.