ТЕС Умаш
ТЕС Умаш (Oumeche, також відома як Біскра та Bordj-de-Chegga) – теплова електростанція на північному сході Алжиру у вілаєті Біскра, за п’ять десятків кілометрів на південь від столиці провінції міста Біскра.
| 34°26′25″ пн. ш. 5°53′15″ сх. д. / 34.44047222224977389° пн. ш. 5.8876388889166780° сх. д.Координати: 34°26′25″ пн. ш. 5°53′15″ сх. д. / 34.44047222224977389° пн. ш. 5.8876388889166780° сх. д. | ||||
| Країна |
 Алжир | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Алжир, вілаєт Біскра | |||
| Введення в експлуатацію | 2020 (Умаш І, план), 2017 (Умаш ІІ) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Енергоблоки | 2х669 (Умаш І, план), 2х228 (Умаш ІІ) | |||
| Турбіни | 2 газові + 1 парова (у кожному блоку Умаш І), 2 газові Siemens SGT5-4000F (Умаш ІІ) | |||
| Встановлена електрична потужність |
1338 (Умаш І), 456 (Умаш ІІ) | |||
| Материнська компанія | Sonelgaz | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Умаш | ||||
 | ||||
Майданчик станції об'єднує два проекта:
– Умаш І, що є однією з шести парогазових станцій комбінованого циклу (поряд з ТЕС Каїс, Беллара, Джельфа, Sonaghter та Наама), контракти на спорудження яких на початку 2014 року уклала алжирська електроенергетична компанія Sonelgaz;[1]
– Умаш ІІ, запроектована як газотурбінна, що повинно було пришвидшити введення її в експлуатацію (це мало важливе значення в умовах серйозного енергодефіциту, який існував в Алжирі з початку 21 століття). Генеральним підрядником будівництва Умаш II стала південнокорейська компанія Hanwha, тоді як концерн Siemens у лютому 2014-го отримав замовлення на необхідні для неї дві газові турбіни SGT5-4000F потужністю по 228 МВт. Введення їх в експлуатацію розраховували почати вже у серпні того ж року,[2] а для видачі продукції Siemens спеціально спроектував мобільну трансформаторну підстанцію, розраховану на роботу під напругою 400 кВ.[3] Втім, як і у випадку з багатьма іншими замовленими в середині 2010-х років об‘єктами алжирської теплоенергетики, будівництво станції Умаш страждало від затримок. Вона не почала роботу ані у серпні 2014-го, ані у визначеному в контракті січні 2015-го,[4] та стала до ладу лише в 2017-му.
Що стосується Умаш І, генеральним підрядником будівництва якої виступив консорціум так само південнокорейських Hyundai та Daewoo, то в її складі запроектовано два блоки (по дві газові та одній паровій турбіні у кожному) загальною потужністю 1338 МВт. Станом на 2017-й завершення цього проекту очікували за три роки.[5][6]
Як паливо використвують природний газ, що надходить по трубопроводу Хассі-Р'Мель-Скікда – Чегга.
Примітки ред.
- ↑ Sonelgaz (Algeria) signs contracts for CCGT power plants (8 GW) | Enerdata. www.enerdata.net (англ.). Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Press Releases. www.siemens.com (англ.). Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Algérie : Siemens raccorde une centrale électrique à Biskra. www.constructioncayola.com. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ L’ami libanais de Kouchner a-t-il pistonné l’entreprise qui a failli à Biskra ? (II) - Algérie Patriotique. www.algeriepatriotique.com (fr-FR) . Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Visite de travail et d’inspection du PDG de Sonelgaz au niveau des infrastructures énergétiques de Biskra. Архів оригіналу за 10 січня 2018.
- ↑ http://www.aps.dz/economie/65937-biskra-deviendra-un-pole-de-production-de-l-electricite-a-l-horizon-2023. www.aps.dz. Процитовано 9 січня 2018.