Сі-о-Се Поль (перс. سی وسه پل‎), поза межами Ірану також називається Міст Аллаверді-Хана — міст в іранському місті Ісфаган. Разом з мостами Поль-о-Шахрестан та Поль-е-Хаджу один з трьох мостів через річку Заяндеруд. Міст закрито для автотранспорту.

Сі-о-Се Поль
32°38′41″ пн. ш. 51°40′03″ сх. д. / 32.644869000028° пн. ш. 51.667594000027776246° сх. д. / 32.644869000028; 51.667594000027776246Координати: 32°38′41″ пн. ш. 51°40′03″ сх. д. / 32.644869000028° пн. ш. 51.667594000027776246° сх. д. / 32.644869000028; 51.667594000027776246
Країна  Іран[1]
Розташування Ісфаган
Перетинає Заяндеруд
Матеріал камінь і цегла
Основний проліт 5,6 м
Загальна довжина 297,76 м[2]
Ширина 13,75 м[2]
Відкрито 1602[3]
Охоронний статус Іранська національна спадщинаd[1]

Сі-о-Се Поль. Карта розташування: Іран
Сі-о-Се Поль
Сі-о-Се Поль
Сі-о-Се Поль (Іран)
Мапа
CMNS: Сі-о-Се Поль у Вікісховищі

Історія ред.

Міст було споруджено в часи Сефевідів й вважається однією з найвидатніших архітектурних пам'яток цієї епохи. Міст побудували 1602 року за наказом шаха Аббаса I Великого. Будівництвом керував Аллаверді Хан Унділадзе, канцлер шаха грузинського походження.

Короткий опис ред.

Міст Сі-о-Се Поль є двоповерховим віадуком, спорудженим з цегли на кам'яних палях. Довжина — 290,4 м, ширина — 13,5 м. Відповідно до своєї назви (перс. Сі-о-Се — тридцять три мости або тридцять три прольоти) міст має 33 арки. Міст накривають два ряди аркад. Широкі сходи ведуть до критих променадів, що простяглися на всю довжину мосту.[4] На мосту була розташована велика чайхана. Первинно міст зсередини прикрашали фрески, але їх видалили, оскільки ісламська традиція відкидає зображення людей та тварин.

До сьогодні на мосту в численних чайханах можна випити чаю або покурити кальян. Влітку річка Заяндеруд часто повністю пересихає.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. а б https://structurae.net/structures/allahverdi-khan-bridge
  3. StructuraeRatingen: 1998.
  4. Denis Wright. Persien. — Zürich und Freiburg i. B. : Atlantis, 1970. — 115 с.

Посилання ред.