Сімав

річка в Туреччині

Сімав (тур. Simav Çayı, Сусурлук, Susurluk Çayı, Çapraz Çayı, Коджасу[1][2], Коджадере, Kocadere) — річка на північному заході Малої Азії, в Туреччині. Довжина становить 321 км[3], площа басейну становить 22 400 км². Річка витікає з пересихаючого озера Сімав[4], вище якого носить назву Чаталджа[5]. Найбільші притоки — Ріндак і Нілюфер.

Сімав
39° пн. ш. 29° сх. д. / 39° пн. ш. 29° сх. д. / 39; 29
Витік
• координати 39° пн. ш. 28° сх. д. / 39° пн. ш. 28° сх. д. / 39; 28
Гирло Mustafakemalpaşa Riverd
• координати 40° пн. ш. 28° сх. д. / 40° пн. ш. 28° сх. д. / 40; 28
Країни:  Туреччина
Регіон Баликесір
Довжина 321 км
Площа басейну: 22 400 км²
Середньорічний стік 79±0,001 м³/с
Притоки: Q21127429?, Q18747020? і Nilüfer Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У римські часи відома як Макест (лат. Macestus, Mecestus, грец. Μάκεστος, Μέκεστος)[6][7]. Над річкою в римську епоху був зведений потужний Макестський міст, який нині перебуває у зруйнованому стані. У XIX столітті місцеві анатолійські болгари дали річці назву Михалич/Микалик[8] . У середні століття Сімав був притокою Ріндака, але після кількох сильних землетрусів саме Сімав став вважатися головним руслом. Впадає в Мармурове море навпроти о. Імрали. На річці зведена гребля Чайгерен.

Література ред.

  • Macestus // Dictionary of Greek and Roman Geography, illustrated by numerous engravings on wood. William Smith, LLD.. — London: Walton and Maberly, Upper Gower Street and Ivy Lane, Paternoster Row; John Murray, Albemarle Street, 1854.

Примітки ред.

  1. Аркуш карти K-35-XXXV. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.)
  2. Аркуш карти K-35-Г.
  3. Land and Water Resources (англ.). General Directorate Of State Hydraulic Works. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 2017-1-30.
  4. Аркуш карти J-35-11 Келес. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1980 р. (рос.)
  5. Аркуш карти J-35-12 Пазаръери. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1980 р. (рос.)
  6. Любкер Ф. Макест // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  7. Страбон. География. XII, 8, 11; с. 540
  8. Пліній Старший. Естественная история. V, 40, 2