Сібата Кацуіє
Шібата Кацуіє (яп. 柴田勝家, しばたかついえ; 1522 — 14 червня 1583) — японський політичний і військовий діяч, полководець періоду Сенґоку. Васал, старшина і один з головних генералів Оди Нобунаґи. Керував завоюванням регіону Хокуріку. Після смерті Нобунаґи вступив у війну за його спадщину із Тойотомі Хідейосі. Зазнав поразки в битві при Сідзуґатаке 1583 року і закінчив життя самогубством. За хвацьку вдачу та відвагу на полі бою отримав прізвиська «чорт»[5] і «штурмовик»[6].
| Сібата Кацуіє | |
 | |
| Період | Сенґоку |
| Народився | 1522 (Наґоя, Айті) |
| Помер | 14 червня, 1583 (Фукуй, Фукуй) (62) |
| Доросле ім'я | Ґонрокуро́[1] Ґонро́ку[2] |
| Ранги | 3-й молодший |
| Титули | Сакьо́-дайсін[3] Сю́рі-но-суке́[4] |
| Сюзерен | Ода Нобухіде Ода Нобуюкі Ода Нобунаґа |
| Головна дружина | Оїті |
Біографія ред.
Шібата Кацуіє народився 1522 року в повіті Айті провінції Оварі. Первинно служив військовим губернаторам провінції з роду Шіба, згодом став васалом Оди Нобухіде. Після смерті сюзерена Кацуіє перейшов на службу до його сина Оди Нобуюкі. Він підтримував його у боротьбі проти старшого брата — Оди Нобунаґи. Останній розбив війська Нобуюкі 1556 року, внаслідок чого Кацуіє перейшов на бік переможця. Відтоді він брав участь практично в усіх кампаніях Нобунаґи[7].
У червні 1570 року Кацуіє обороняв замок Тьокодзі в провінції Омі, який оточила велика армія Роккаку Дзьотея. Противник перекрив водопровід замку, сподіваючись взяти його змором. Проте Кацуіє розбив останні глечики із запасами питної води, що залишалися у захисників, вивів за стіни замковий гарнізон і розбив нападників. За цей подвиг солдати дали йому прізвисько «Розбийглечик»[7][8].
У жовтні 1575 року Нобунаґа призначив Кацуіє головою нещодавно завойованої провінції Ечідзен. Він мав резиденцію у замку Кітаношьо і був відповідальним за підкорення регіону Хокуріку. На поміч Кацуіє були відправлені частини Маеди Тошііє та Сасси Нарімаси. Незважаючи на поразку від військ Уесуґі Кенсіна в битві при Тедоріґава 1577 року, йому вдалося розширити свої володіння за рахунок завоювання сусідніх провінцій Каґа, Ното й Еттю[7].
Під час загибелі Нобунаґи в Хоннодзі 1582 року Кацуіє вів кампанію проти Уесуґі й тримав у облозі ворожий замок Уоцу. Він не міг вирушити на Кіото, щоби помститися заколотнику Акечі Міцухіде[7].
Після смерті Нобунаґи, Кацуіє вступив у боротьбу за його політичну спадщину. На раді старійшин в Кійосу він пропонував визнати новим головою роду Ода свого вихованця, третього сина Нобунаґи — Оду Нобутаку. На противагу цьому, Тойотомі Хідейосі висунув кандидатуру онука покійного сюзерена — трирічного Санбосі. Старійшини підтримали останнього і встановили систему регентів, позбавивши опонентів права впливати на процес прийняття рішень. У відповідь невдоволений Кацуіє одружився із Оїті, сестрою покійного Нобунаґи, аби засвідчити своє верховенство в роді Ода[7].
1583 року Кацуіє оголосив війну Тойотомі Хідейосі, уклавши попередньо союз із Нобутакою та Такіґавою Кадзумасою. Хідейосі швидко нейтралізував цих союзників, захопивши їхні резиденції. Вирішальна битва сталася в гірській місцевості Сідзуґатаке в провінції Омі, в якій сили Кацуіє зазнали нищівної поразки. Армії противника невдовзі облягли його цитадель Кітаносьо. 14 червня 1583 року Кацуіє і його дружина вчинили ритуальне самогубство[7]. Більше 80 їхніх васалів та слуг (серед яких були жінки та діти), незважаючи на пропозицію свого пана зберегти життя здавшись ворогові, одностайно заявили, що накладуть головами разом з ним; вірні присязі, вони спалили себе разом із замком.
Примітки ред.
Джерела та література ред.
- Сібата Кацуіє // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (яп.) 太田 牛一『信長公記』 桑田 忠親校注 新人物往来社; 新訂版, 1997.