Сферміон
Сферміон — гіпотетична спін-0 частинка-суперпартнер (або счастинка) свого асоційованого ферміона у рамках теорії суперсиметрії в фізиці елементарних частинок. Сферміони є бозонами (скалярними бозонами), мають такі ж квантові числа, що й асоційовані з ними ферміони[2]. Можуть бути продуктом розпаду бозона Хіггса[3]. Не мають спіральності, тому у лівої і правої версій ферміона окремий сферміон. В суперсиметричному розширенні Стандартної моделі (СМ) кожна частинка має суперпартнера зі спіном, який відрізняється на 1⁄2. Ферміони в СМ мають спін-1⁄2 отже сферміони мають спін 0.
| Сферміон | |
| Маса | 1,8E−25 кг[1] і 1,8E−24 кг |
|---|---|
| Спінове квантове число | 0 |
| Суперпартнер для | ферміон |
| Фундаментальні взаємодії | гравітація |
Назва сферміона отримана доданням до назви їхнього суперпартнера літери 'с', яка вказує, що це скалярна частинка зі спіном 0.
Фундаментальні сферміони ред.
Скварки ред.
Скварки є суперпартнерами кварків. До них належать сверхній скварк, снижній скварк, счарівний скварк, сдивний скварк, справдивий скварк і скрасивий скварк.
Слептони ред.
Слептони — суперпартнери лептонів. До цієї групи належать селектрон, смюон, стау-лептон і типи снейтрино.
| Слептон | Символ | Асоційований лептон | Символ |
|---|---|---|---|
| Перше покоління | |||
| Селектрон | Електрон | ||
| Селектронне снейтрино | Електронне нейтрино | ||
| Друге покоління | |||
| Смюон | Мюон | ||
| Смюонне снейтрино | Мюонне нейтрино | ||
| Третє покоління | |||
| Стау-лептон | Тау-лептон | ||
| Стау-лептонне снейтрино | Тау-нейтрино | ||
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ «Физический минимум» на начало XXI века Академик Виталий Лазаревич Гинзбург Микрофизика
- ↑ Существует ли суперсимметрия в мире элементарных частиц?. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 7 травня 2014.
- ↑ Бозон Хиггса. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 травня 2014.
Література ред.
- Закрученные пассажи: Проникая в тайны скрытых размерностей пространства Автор — Лиза Рэндалл (рос.)
- Junker G. Supersymmetric Methods in Quantum and Statistical Physics, Springer-Verlag (1996).
- Kane G. L., Shifman M., The Supersymmetric World: The Beginnings of the Theory World Scientific, Singapore (2000). ISBN 981-02-4522-X.
- Weinberg Steven, The Quantum Theory of Fields, Volume 3: Supersymmetry, Cambridge University Press, Cambridge (1999). ISBN 0-521-66000-9.
- Wess, Julius, and Jonathan Bagger, Supersymmetry and Supergravity, Princeton University Press, Princeton, (1992). ISBN 0-691-02530-4.
- Cooper F., A. Khare, U. Sukhatme. Supersymmetry in Quantum Mechanics, Phys. Rep. 251 (1995) 267-85 (arXiv: hep-th/9405029).
- D.V. Volkov, V.P. Akulov, Pisma Zh.Eksp.Teor.Fiz. 16 (1972) 621; Phys. Lett. B46 (1973) 109.
- V.P. Akulov, D.V. Volkov, Teor.Mat.Fiz. 18 (1974) 39.
- http://arxiv.org/abs/hep-ph/9709356 [Архівовано 16 листопада 2013 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Детектор ATLAS большого адронного коллайдера: Учебное пособие
- Масса хиггсовского бозона остается сложной для оценки величиной в минимальной суперсимметричной модели [Архівовано 9 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Появляются первые обзоры по результатам поиска бозона Хиггса на LHC [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- La supersymétrie (фр.). CERN. Процитовано 27 août 2013.
- A Supersymmetry Primer, S. Martin, 1999.
- Introduction to Supersymmetry, Joseph D. Lykken, 1996.
- An Introduction to Supersymmetry, Manuel Drees, 1996.
- Introduction to Supersymmetry, Adel Bilal, 2001.
- An Introduction to Global Supersymmetry, Philip Arygres, 2001.
- Weak Scale Supersymmetry, Howard Baer and Xerxes Tata, 2006.
- Brookhaven National Laboratory (8 gennaio 2004). New g−2 measurement deviates further from Standard Model [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Fermi National Accelerator Laboratory (25 settembre 2006). Fermilab’s CDF scientists have discovered the quick-change behavior of the B-sub-s meson [Архівовано 7 листопада 2015 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |