Сухозлітне золото
Сухозлітне золото[1], сухозлотне золото[2], сухозлітка[3], розм. позлі́тка[4], заст. позолотка[5], рідко сухозло́тиця[6], сухозоло́тиця[7] (від «сухе злото»)[8], сусальне золото (від рос. сусальное золото, сусаль, з ранішого *сушаль)[8] — дуже тонкі (зазвичай близько 100 нм) листи золота, які використовуються в декоративних цілях.
| Сухозлітне золото | |
 | |
| З матеріалу | золото |
|---|---|
| Метод виготовлення | goldbeatingd |
 Сухозлітне золото у Вікісховищі | |
Шумиха[9][10][11] — листи інших металів або сплавів, що імітують золото (наприклад, міді з цинком чи алюмінію, які забарвлюють прозорим жовтим лаком після нанесення на виріб), або хімічні сполуки на зразок сульфіду олова (SnS2), які застосовуються у складі фарб, що імітують позолоту. Перша згадка про сухозлітне золото належить до періоду правління Південної та Північної династій Китаю.
Виробництво ред.
Золото — дуже м'який і ковкий метал і його можна розплющити в надзвичайно тонкі листи без тріщин і розривів. Сусальне золото виготовляється шляхом виливки бруска з розмірами 20×5×1 см з наступним його розкочуванням в 30-метрову тонку смугу, використовуючи м'якість золота. Далі смугу ріжуть квадратами і кожен вкладається між листами спеціального паперу в стопку, що містить від 100 до 300 квадратів сусального золота. Далі стопку аркушів з квадратами сухозлітного золота розміщують під молот і по ній завдають близько двох тисяч ударів, поки кожен з квадратів не розплющиться в круглий корж товщиною в декілька мікронів, а потім з коржа вирізається квадрат і вкладається в книжку. Книга може містити від 10 до 300 аркушів сухозлітного золота. Технологічних операцій до отримання готового сухозлітного золота від 20 до 30, і кожна містить тонкощі і секрети, що впливають на якість сухозлітного золота. Найбільш трудомісткою і технічно складною операцією є відбиття (розплющування) ще товстих квадратів, тому що завдавати удару молотом потрібно з певною силою і в певній послідовності по кожному з країв стопки і по центру, для того щоб золото розплющилося строго рівномірно і щоб кінцевий корж (збільшившись в діаметрі до 10 разів) мав рівномірну товщину без вибитих ділянок і без потовщень. Від цього безпосередньо залежить якість позолоти і її збереження.
У світі в наш час[коли?] існує три способи відбивання золота. Перший, історичний, припускає відбиття золота вручну. Спеціально навчений молотобоєць б'є по стопці молотом, розраховуючи на спритність і окомір. При цьому способі виготовлення неможливо відбити золото рівномірно і отримати книжки однакової ваги, книжку зважують після виготовлення, для визначення у ній лігатурної ваги золота (вмісту металу в книжці). При другому способі стопка розміщується під автоматичний молот, який хоч і завдає ударів однакової сили, але стопку пересуває під молотом людина. Третій спосіб — стопку під автоматичним молотом пересуває робот згідно з програмою.
Застосування ред.
Декор ред.
Використання сусального золота єдиний практичний метод позолоти різноманітних предметів, особливо масштабних об'єктів, таких як куполи або статуї. Завдяки йому можна створювати неповторні раритетні речі. Цей метод залишається популярним і зараз, оскільки віддає в руки майстру повний контроль над процесом золочення.
Кулінарія ред.
Оскільки чисте золото, що використовується для виготовлення сухозлітки, біологічно інертне і (за рахунок надзвичайної м'якості) нездатне до утворення ріжучих кромок навіть при такій малій товщині, сусальне золото також досить широко застосовується для прикраси різних харчових продуктів і навіть має свій код харчової добавки — Е175. Так, в Індії поширена практика обгортання дорогих солодощів листками сухозлітного золота та срібла, а в Центральній Європі відомі алкогольні напої, в які додаються золоті пластівці — наприклад, італо-швейцарський «Гольдшлегер» (коричневий шнапс з сухозлітними пластівцями) або польсько-німецька «Гданська горілка» (трав'яна настоянка), українська горілка «Золото Полуботка». У Японії багаті екстравагантні бізнесмени демонстрували своє багатство, замовляючи в ресторанах «позолочену» каву.
Інше ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Сухозлітний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сухозлотний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Сухозлітка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Позлітка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Позолотка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Сухозлотиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Сухозолотиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Русско-украинский словарь.
- ↑ Шумиха // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Шумиха // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про матеріал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (травень 2019) |