Вікіпедія

Суходіл (Білорусь)

село в Білорусі

Суході́л[2] (біл. Сухадол) — село в Білорусі, у Кам'янецькому районі Берестейської області[1]. Орган місцевого самоврядування — Рясненська сільська рада[1].

село Суходіл
біл. Сухадол

Транслітерація назви Suchadol
Церква святої Варвари
Церква святої Варвари
Церква святої Варвари
Основні дані
52°27′12″ пн. ш. 23°24′47″ сх. д. / 52.45333333336110826° пн. ш. 23.41305555558333396° сх. д. / 52.45333333336110826; 23.41305555558333396Координати: 52°27′12″ пн. ш. 23°24′47″ сх. д. / 52.45333333336110826° пн. ш. 23.41305555558333396° сх. д. / 52.45333333336110826; 23.41305555558333396
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Кам'янецький район
Рада Рясненська сільська рада
Засновано XIII століття
Перша згадка 1566
Населення 68 (2009[1])
Часовий пояс UTC+3
Поштовий індекс 225071
Транспорт, відстані
До Мінська
 - фізична 320 км
Суходіл. Карта розташування: Білорусь
Суходіл
Суходіл
Суходіл. Карта розташування: Берестейська область
Суходіл
Суходіл
Суходіл (Берестейська область)
Мапа
CMNS: Суходіл у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Суходіл.

Назва ред.

  • Суході́л (біл. Сухадол) — сучасна назва.
  • Суходо́л, Суходу́л (пол. Suchodół, рос. Суходол) — старі назви.

Історія ред.

Засноване у ХІІІ ст. як одне з поселень половців хана Тегака, яких переселив руський король Данило Галицький для захисту своєї держави від нападів ятвягів та литовців[3]. Розташовувалося за 56 км від Берестя[3]. Входило до Половецької волості, яку заселяли половці й до сьогодні вже асимільовані місцевим населенням[2].

Вперше згадується 1566 року в ревізії Берестейського староства[4].

У XV—XVIII століттях Суходіл був селом у складі Великого князівства Литовського[4]. Суходольці мали привілейоване становище порівняно з сусідами й зараховувалися до путніх бояр[4]. Під час війни вони були зобов'язані виставляти 1-го кінного озброєного вояка на 2 волока землі[4]. У мирні роки жителі Суходолу сплачували великокняжій скарбниці щорічно по 106 литовських грошей з волоки, але були вільні від панщини[4]. На початок XVIII ст. суходольці втратили ці привілеї й виконували всі повинності нарівні з селянами інших половецьких сіл[4]. Можливо, причиною цього було розорення країни за часів Північної війни[4]. Протягом XVIII відбулося поступове закріпачення панцерних і путніх бояр[4].

1792 року село Суходіл перейшло до маєтностей Петра Ожаровського[4].

У 1863—1869 роках в Суходолі було збудовано православну Церкву святої Варвари[5].

У 1921 році село входило до складу гміни Половці Берестейського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[6].

Адміністративна історія ред.

Населення ред.

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 34 будинки та 156 мешканців, з них[6]:

  • 75 чоловіків та 81 жінка;
  • 155 православних, 1 римо-католик;
  • 152 українці (русини), 2 білоруси, 1 «тутейший», 1 поляк.

У 1999 році в селі мешкало 94 особи.

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 68 осіб[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020. (англ.)
  2. ↑ а б Леонюк В. Суходіл // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 294. — ISBN 966-95063-0-1.
  3. ↑ а б Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі… С. 33—35.
  5. ↑ Праваслаўныя храмы Беларусі: энцыклапедычны даведнік / А. М. Кулагін; [рэдакцыйны савет: Г. П. Пашкоў, Л. В. Календа]. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2007. — 653 с. 2000 экз. ISBN 978-985-11-0389-4
  6. ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 9. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка) (пол.)

Джерела ред.

  • Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі, 1978. № 1. С. 33—35.
  • Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973.
  • Города и сёла Беларусии. Энциклопедия. Брестская область. Книга 2, Минск, 2006.
  • Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
  • Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Брэсцкая вобласць: нарматыўны даведнік / І. А. Гапоненка і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мінск: Тэхналогія, 2010. — 318 с. ISBN 978-985-458-198-9.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суходіл (Білорусь)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суходіл_(Білорусь)&oldid=36466585