Супутникова антена
Супу́тникова антена, розм. супутникова тарілка — комплект обладнання для прийому або передачі сигналів з або на штучний супутник. Включає дзеркало або рефлектор, один або декілька конвертерів, штангу для кріплення конвертера, мультифід (для позиціювання та кріплення 2-го та наступних конверторів), стійку або кронштейн та вузол кріплення (підвіску). Може також включати контррефлектор (допоміжне дзеркало), мотопідвіс, перемикач або комутатор DiSEqC (для двох або більше конвертерів).
За конструкцією і геометрією поверхні рефлектора антени діляться на параболічні і тороїдальні. Параболічні антени діляться на прямофокусні та офсетні.
Найпоширеніші серед населення параболічні офсетні антени.
Чим більший розмір антени (дзеркала), тим більш стійкий сигнал можна отримати з супутника, тим більший запас стійкості при несприятливих погодних умовах (дощ, сніг, туман, хмари).
В бортових системах космічних апаратів можуть використовуватися фазовані або цифрові антенні решітки[1][2]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Слюсар, В.И. (2001). Thuraya-1 сквозь призму технических новшеств. // Телемультимедиа. – 2001. - № 5(9) (PDF). с. 13 – 18. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
- ↑ Слюсар, В.И. (2002). Фазированная антенная решетка системы Thuraya. //Сети и телекоммуникации. – 2002. - № 5 (24) (PDF). с. 54 – 58. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Satellite dishes (residential) |
|
Це незавершена стаття про телебачення. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |