Субраман'я Бхараті
Субраман'я Бхараті (*சுப்பிரமணிய பாரத, 11 грудня 1882 —11 вересня 1921) — індійський поет, фундатор сучасної тамільської поезії, письменник, журналіст, соціальний реформатор.
| Субраман'я Бхараті | |
|---|---|
| там. சுப்பிரமணிய பாரதி | |
 | |
| Псевдо | Чіннасвамі |
| Народився |
11 грудня 1882 с. Еттаяпурам |
| Помер |
11 вересня 1921 (38 років) Мадрас |
| Країна |
 Британська Індія |
| Місце проживання | Triplicaned |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | The Madurai Diraviyam Thayumanavar Hindu Colleged |
| Знання мов | англійська, французька, санскрит, телуґу і тамільська[1] |
| Magnum opus | Panjali Sabathamd, Q19811980? і Q16313685? |
| Конфесія | індуїзм |
| Батько | Чіннасвамі Субраман'я Айєр |
| Мати | Лакшмі Аммаал |
| У шлюбі з | Челла Аммаал |
| Діти (2) | 2 доньки |
| Звання | махакаві |
Життєпис ред.
Поет походить з брахманської родини. Справжнім ім'ям поета є Чіннасвамі Субраман'я Айєр. У 1887 році втратив матір. Початкову освіту отримав вдома завдяки батькові. Вивчив англійську мову, арифметику. Тоді ж серйозно захопився музикою та поезією. В 11 років отримав прізвисько Бхараті (блажений Сарасваті). Освіту здобув в Індуїстському коледжі у м.Тірунелвелі. У 1897 році одружився зі своєю двоюрідною сестрою.
Згодом перебрався до Варанасі, де слухав лекції у місцевому університеті. Тут захопився ідеями індійського націоналізму. Водночас зміг вивчити гінді та санскрит. У 1905 році став учасником сесії Індійського національного конгресу, яка проходила у Варанасі. Після цього захоплюється ідеями Свамі Вівекананди, став виступати за рівні права для жінок. Того ж року переїхав до Ченнаї, де стає помічником редактора тамільської газети «Свадешамітрам». У 1907 році призначається редактором тамільської газети «Індія» та англомовної газети «Бала Бхаратха». В них Бхараті друкує власні вірші та статті, в яких відображалися його політичні та соціальні погляди.
У 1907 році був учасником засідання Індійського національного конгресу, де стався розкол між прихильниками радикального та поміркованого напрямків. Бхараті підтримував Локман'ю Тілака, очільника радикалів. Внаслідок цього у 1908 році Субраман'я підпав під підозри британського колоніального уряду. Тому він переїздить до м. Пондічеррі, яке тоді належало Франції. Тут редагував журнал «Індія», газети «Віджая», «Бала Бхаратхам», «Сурьйотхаям». Лише у 1918 році повернувся до Британської Індії й був заарештований у м. Куддалор. За ґратами провів 3 тижні, а потім переведений під домашній арешт, який було знято у 1920 році (у зв'язку з погіршення стану здоров'я). Після цього Бхараті переїздить до Ченнаї. Там, у храмі Партасараті його штовхнув слон, якого він годував. Хоча поет пережив цей інцидент, через кілька місяців стан його здоров'я погіршився, і він помер 11 вересня 1921 року[2].
Творчість ред.
За свій внесок у розвиток сучасної тамільської літератури отримав почесне звання Махакаві (великий поет). Його творчість насичена емоційністю, помітною яскравою образністю, експресивними ритмами. Він був співаком загального братства, водночас проповідником любові до батьківщини — «деса-бгакті» («релігії патріотизму»).
Бхараті шанував духовну спадщину як Тамілнада, так і всієї Індії, використовував релігійно-міфологічні образи, «високі» і «низові» сюжети дравідійського художнього мислення. Оптимістичне життєсприйняття найбільш яскраво проявилося в його «прозопоезіі» («Усе бочине», «Шакті», «Вітер», «Море»).
У любовній ліриці відобразилися ідеї єдності (адвайта), які дозволяли обґрунтовувати єдність, духовну спорідненість усіх каст, усіх індусів.
Поет рішуче відкинув сліпе схиляння перед старовиною, слізну ностальгію з приводу «славного минулого». У вірші «Померле минуле» він писав, що нерозумно журитися і ридати з приводу днів, що безповоротно пішли. Життя для Бхараті священне, бо воно є проявом божественної сили. Особливе значення поет надає образу богині Шакті в її різних іпостасях — Калі, Дурги, Парашкті, Шівашакті.
Є автором англомовної книги «Лисиця та її золотий хвіст».
Стиль ред.
Його ритміка екстатична, вірші відзначені великою кількістю звуконаслідувань, повторів, вони мовби наслідують магічним заклинанням.
Джерела ред.
- Helga Anton: Subramanya Bharati: eine Darstellung seiner weltanschaulichen u. künstlerischen Entwicklung, Madras 1977
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Субраман'я Бхараті |
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Daksnamurthy, Aananth (11 вересня 2018). Subramania Bharati: The Mahakavi Modi invoked in his Independence Day speech. ThePrint (амер.). Процитовано 21 січня 2021.
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|