Субдоміна́нта (від лат. sub- — під- й dominans — пануючий) — у теорії музики — тональність, тоніка якої є четвертим ступенем по відношенню до даної. Субдомінанта є тональністю першого ступеня спорідненості до даного.

Субдомінантою також називається й сам четвертий ступінь тональності — звідси її назва: вона перебуває під п'ятим ступенем, домінантою.

У натуральному мажорі субдомінанта мажорна (наприклад, до мажор — фа мажор), в натуральному мінорі — мінорна (наприклад, ля мінор — ре мінор). У гармонічному мажорі й мелодичному мінорі субдомінантовий тризвук буде, відповідно, мінорним і мажорним.

Гармонічний зворот, що містить тоніку та субдомінанту, називається плага́льним. На відміну від автентичних зворотів, обороти із субдомінантою прийнято вважати м'якими й спокійними.

Часто в репризі сонатної форми у місці, що відповідає переходу мелодії в домінантову тональність в експозиції, мелодія переходить у субдомінантову тональність.

Література ред.

  • Субдоминанта // Энциклопедический музыкальный словарь : [рос.] / сост. Б. С. Штейнпресс, И. М. Ямпольский. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — 632 с.
  • Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)