Вікіпедія

Стівен Спендер

Стівен Гарольд Спендер (англ. Stephen Spender; 28 лютого 1909, Кенсінгтон, Лондон, Велика Британія — 16 липня 1995, Вестмінстер) — прозаїк і есеіст.

Стівен Спендер
англ. Stephen Spender
Ім'я при народженні англ. Stephen Harold Spender
Народився 28 лютого 1909(1909-02-28)[1][2][…]
Кенсінгтон
Помер 16 липня 1995(1995-07-16)[1][2][…] (86 років)
Лондон, Велика Британія[4]
Країна  Велика Британія[5]
 Сполучене Королівство
Діяльність поет, письменник, есеїст, викладач університету, журналіст, літературний критик, перекладач
Alma mater Університетський коледж, Gresham's Schoold, Blundell's Schoold, Hall Schoold, University College Schoold[6] і lycée Georges-Clemenceaud
Знання мов англійська[1][7]
Заклад Університетський коледж Лондона, Університет Цинциннаті і National Fire Serviced[6]
Учасник громадянська війна в Іспанії
Членство Німецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Посада Booker Prize judged[8]
Батько Harold Spenderd[9]
Мати Violet Hilda Schusterd[10][9]
Брати, сестри Humphrey Spenderd[9], Michael Spenderd[9] і Christine Spenderd[9]
У шлюбі з Natasha Spenderd[9] і Inez Maria Pearnd[9]
Діти Matthew Spenderd[9] і Elizabeth Spenderd[10][9]
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії Лицар-бакалавр

Queen's Gold Medal for Poetryd (1971)

член Королівського літературного товариства[d]

Companion of Literatured (1977)

IMDb ID 0818181

Життєпис ред.

Народився у сім'ї журналіста Гарольда Спендера. Навчався в Університетському коледжі і в Оксфордському університеті, але не отримав диплому і залишив освіту в 1929, переїхавши в Гамбург, потім жив у Берліні і Відні, повернувшись на батьківщину в 1933 році. В 1929 почав роботу над своїм першим романом, «Храм» (англ. The Temple), який залишався неопублікованим до 1988 року; Герой роману, не позбавлений автобіографічних рис, подорожує повеймарській Німеччині, відкриваючи власну сексуальність (тема одностатевої любові також широко представлена в книзі) і спостерігаючи за загрозливим поворотом країни у бік нацизму. У 1933 році опублікував збірку віршів, в якій вперше висловив свій протест проти соціальної несправедливості, що згодом став головною темою його творчості. У 1936 вступив у Комуністичну партію Великої Британії (1920), був відомий як соціаліст і антифашист. У 1937 році вирушив до Іспанії, де в той час йшла Громадянська війна в Іспанії, і вступив до лав однієї з інтернаціональних бригад; потрапив у полон до франкістів і деякий час провів в ув'язненні. 1938 року виконав кілька перекладів німецьких класиків. З початком Другої світової війни частково розчарувався в ідеях комунізму; не був призваний на військову службу через проблеми зі здоров'ям. З 1939 по 1941 рік був редактором журналу «Horizon». З 1942 по 1944 рік перебував у лавах добровільної пожежної бригади Кіркланда (одного з районів Лондона), яка гасила пожежі після німецьких бомбардувань.

Після закінчення війни спочатку був членом Союзної контрольної комісії, зайнятої відновленням громадянської влади в Німеччині, потім читав лекції з літератури в університетах Великої Британії та США. В 1965 став першим не-американцем, який отримав посаду консультанта з поезії при Бібліотеці Конгресу США. В 1970 став, незважаючи на відсутність диплома, професором англійської мови в Університетському коледжі Лондона, в 1977 став почесним професором. У 1983 році був посвячений у лицарі. В останні два роки життя Спендер подав два позови проти письменника Девіда Лівітта, якого звинувачував у використанні матеріалу своєї автобіографічної книги в його романі; справу було врегульовано в досудовому порядку: Лівіт видалив зі своєї книги низку епізодів.

Найбільш відомі твори ред.

  • «Poems» (1933),
  • «Vienna» (1934),
  • «Trial of a Judge» (1938),
  • «The Still Centre» (1939),
  • «Ruins and Visions» (1942),
  • «Poems of Dedication» (1947),
  • «The Edge of Being» (1949),
  • «Collected Poems» (1955),
  • «Selected Poems» (1965),
  • «The Generous Days» (1971),
  • «Dolphins» (1994).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ LIBRIS — 2003.
  6. ↑ а б Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ https://thebookerprizes.com/the-booker-library/judges/stephen-spender
  9. ↑ а б в г д е ж и к Kindred Britain
  10. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стівен Спендер
  • Stephen Spender Collection at the Harry Ransom Center
  • profile and poems at Poets.org
  • profile and poems written and audio at Poetry Archive[недоступне посилання з 01.10.2022]
  • profile and poems at Poetry Foundation
  • Peter A. Stitt (Winter–Spring 1980). Stephen Spender, The Art of Poetry No. 25. The Paris Review. Winter-Spring 1980 (77).
  • Ernest Hilbert reviews of Stephen Spender's autobiography World Within World. Random House Publishers
  • Stephen Spender Trust
  • «Spender's Lives» — Ian Hamilton, The New Yorker
  • «Stephen Spender, Toady: Was there any substance to his politics and art?» — Stephen Metcalf, Slate.com, 7 February 2005
  • Stuart A. Rose Manuscript, Archives, and Rare Book Library, Emory University: Stephen Spender collection, circa 1940—1987
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стівен_Спендер&oldid=40144833