Струтинський Микола
Ми́кола Стру́тинський (3 жовтня 1898, м. Реймонт-Па, США — 21 березня 1943, Грубешів, Польща) — український суспільно-політичний діяч, адвокат у Буську (Галичина) та Грубешеві (Холмщина), де від 1943 року був головою Українського Допомогового Комітету. Вбитий під час рейду польських партизанів.
| Микола Струтинський | |
|---|---|
| Народився | 1898 |
| Помер | 1943 |
| Діяльність | адвокат |
Життєпис ред.
Народився в США в місті Реймонт-Па в родині українського священника-емігранта з Калуського повіту. Початкову освіту здобув у США. На початку 1920-х років повернувся в Галичину та вступив до Львівського університету, який закінчив 1924 року, здобувши ступінь доктора правознавства. В університеті познайомився з Ольгою Лисько, дочкою священника із села Ракобовти, що навчалася на філософському факультеті. Одружилися вони в серпні 1924 року й оселилися в Ракобовтах поблизу Буська. Струтинський працював у Буську адвокатом.[1]
На початку 1930-х років він став одним з організаторів кооперативної гуртівні в Буську та молочарні у Ракобовтах. У грудні 1934 року Струтинський очолив філію товариства «Просвіта» в Буську. Наприкінці 1930-х років Струтинського було заарештовано польською владою та поміщено в концентраційний табір Береза Картузька, туди ж потрапив брат його дружини Зіновій Лисько. Звільнені в'язні були лише у вересні 1939 року з початком другої світової війни. Під час переслідувань радянською владою перебрався до німецької окупаційної зони в Грубешів, де згодом очолив місцевий Український допомоговий комітет (УДК), який знаходився з адресою Plac Wolności 7[1][2]
Смертельно поранений 19 березня 1943 року в Грубешові внаслідок атаки поляків після невдалих перемовин про перемир'я, помер від ран 21 березня.[3] Разом з ним загинули помічники за допомоговим комітетом Михайло Новосад і Тимофій Стахурський. Невдовзі в селі Пересоловичі був вбитий полковник Яків Войнаровський.[4]
Тіло перевезене до Буська, де декілька сотень місцевих мешканців узяли участь у похороні. Некролог опублікувала газета «Львівські вісті». У радянський час могилу було зруйновано, в незалежній Україні віднайдено та відновлено.[1]
Родина ред.
- Дружина Ольга, дочка о. Василя Лиска, пароха села Ракобовти;
- Син Юрій;
- Донька Леся.
Примітки ред.
- ↑ а б в Смолінська М. Історія Товариства «Просвіта» села Ракобовти [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Воля народу. — Буськ, 2009.
- ↑ Парнікоза, Іван. Грубешівська атака 1946 р. чи руйнування двобічного стереотипу. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 17.09.2023.
- ↑ Розростання війни. Холмщина 1943 рік [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.] У кн. В'ятрович В. М. За лаштунками «Волині‒43». Невідома польсько-українська війна / Центр досліджень визвольного руху. — Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 304 с.
- ↑ Стех Я. У Польщі вшанували пам'ять закатованих українців в Сагрині [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Український погляд. — 19 липня 2018
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання ред.
- Микола Струтинський — адвокат, діяч «Просвіти». Біографічний нарис [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |