Стригетура

народна кричалка, жанр фольклору румунів і молдованів

Стригету́ра (рум. strigătură, дослівно: кричалка, вигук) — — своєрідний жанр фольклору румунів і молдаванів, різновид народної поезії, як правило, у віршах, епіграматичного характеру, із сатиричними натяками чи жартами або сентиментальним змістом, який вигукують на селі під час народних гулянь і свят,[1] по ходу танців тощо.

Тематика стригетур стосується зазвичай характерних рис окремих осіб сільської громади, й часто стосунків, які склалися між членами цієї соціальної групи. Стригатура виражає етичне, моралізаторське судження, судження групи, навіть якщо воно виходить з конкретного випадку. Динамічна структура стригатури, її стисла форма, обмежена 4, 5, 6, максимум 8 рядками, покликана забезпечити її функціональність, відповідну обставинам, за яких вона виголошується.[2]

Юнацька стригатура часто має сексуальний підтекст, зокрема, хлопці викрикують непристойні жарти, поради, хизуються мужністю, силою, своїми любовними пригодами або й залицяються.[3]

Дуже популярними є весільні стригетури, як частина весільного репертуару і обрядовості. Кричалки тут звернені насамперед до молодої, якій належить найважливіша роль, нареченого, малої свекрухи, великої свекрухи та кумів.[4]

У деяких селах досі зберігся давній звичай «гукання по селу», який дослідники вважають «судом». З настанням ночі учасники піднімаються на вершини пагорбів поблизу села, розділяючись на дві групи, «кричачи над селом» і повідомляючи селянам імена тих, хто поводився менш коректно протягом року[5], і тих, хто відхилявся від поведінкових норм колективу, проявляв лінощі, скупість, жадібність, пішов на шлюб за розрахунком і таке інше.[6]

Стригетури виконувались також під час збирання врожаю, на посиденьках,[7] вечірках тощо.

Примітки ред.

Джерело ред.

  • Введение // Молдавский фольклор, Кш.: «Картя Молдовеняскэ», 207 с. — С. 10 (рос.)