Стрельченко Іван Іванович
Іван Іванович Стрельченко (25 грудня 1932, Рибальче — 21 травня 2003, Донецьк) — начальник дільниці шахти «Трудівська», заслужений шахтар СРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці (14.02.1966, 25.01.1978). Член ЦК КПУ в 1966—1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.
| Іван Іванович Стрельченко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 грудня 1932 Рибальче (Херсонська область) |
| Помер |
21 травня 2003 (70 років) Донецьк ·інфаркт |
| Громадянство | СРСР, Україна |
| Діяльність | гірничий інженер, письменник, політик |
| Alma mater | Донецький політехнічний інститут |
| Посада | начальник дільниці шахти «Трудівська» |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
          |
Біографія ред.
.jpg)
Народився 25 грудня 1932 року в селі Рибальчому Голопристанського району Херсонської області у селянській родині. Після закінчення сільської школи з 1948 року працював столяром Херсонського суднобудівного заводу.
Навчався в Херсонському профтехучилищі № 4. Після закінчення училища з 1951 по 1955 рік служив на Військово-морському флоті СРСР.
З 1955 року почав працювати на шахті «Трудівська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» (Донецьк), де пропрацював понад 30 років прохідником (з 1957 року — бригадиром прохідників), машиністом та механіком-машиністом вугільного комбайна, машиністом гірничих виймальних машин, а з 1965 року очолював комплексну бригаду робітників очисного забою. Член КПРС з 1959 року.
У 1971 році бригада Стрельченка установила світовий рекорд видобутку вугілля комбайном 2 К-52, видала 170 тисяч тонн вугілля.
З 1976 року — начальник дільниці із видобутку вугілля шахти «Трудівська» виробничого об'єднання «Донецьквугілля».
У 1977 році заочно закінчив Донецький політехнічний інститут, гірничий інженер.
З 1987 року — директор Центрального бюро науково-технічної інформації Міністерства вугільної промисловості СРСР у місті Донецьку. З 1991 року — директор державного підприємства «Центральне бюро науково-технічної інформації вугільної промисловості» у Донецьку.
Був делегатом з'їздів КПУ та КПРС[1] і депутатом Верховної Ради СРСР[2].
Нагороди, звання ред.
- Двічі Герой Соціалістичної Праці (14.02.1966, 25.01.1978)
- Три ордени Леніна (14.02.1966, 19.02.1974, 25.01.1978)
- Орден Жовтневої Революції (30.03.1971)
- Орден Трудового Червоного Прапора (28.04.1982)
- Медаль «Ветеран праці»
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (24.12.1982)
- Державна премія СРСР (1976)
- Знак «Шахтарська слава» трьох ступенів.
Визнання ред.
- Почесний громадянин міста Донецька (1982)
- Почесний громадянин міста Голої Пристані (присвоєно рішенням № 286/12 виконавчого комітету міської ради від 23 вересня 1986 року).
Примітки ред.
- ↑ vkpb2kpss.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 січня 2011.
- ↑ www.knowbysight.info. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 23 січня 2011.
- ↑ Газета «Факти» [Архівовано 24 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела та література ред.
- Плющ М. Р. Стрельченко Іван Іванович [Архівовано 1 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 867. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Посилання ред.
- www.ukrainians-world.org.ua
- golapristan.or[недоступне посилання з жовтня 2019]