Вікіпедія

Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії

Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії (хангиль: 조선인민군 전략로케트군, ханча: 朝鮮人民軍 戰略로케트軍),[1] також відоме як Бюро з управління ракетними озброєннями (хангиль: 미사일지도국; ханча: 미사일指導局) — вид збройних сил Корейської народної армії яка має на озброєнні всі ядерні та звичайні стратегічні ракети Північної Кореї. Основну частину арсеналу складають ракети поверхня-поверхня власного, радянського та китайського виробництва.

Країна Північна Корея Північна Корея
Належність Кім Чен Ин
Вид Незалежний
Тип Ракетні війська стратегічного призначення
Роль Стратегічне стримування
Чисельність Невідомий
Гарнізон/Штаб Північна Корея, Пхеньян
Командування
Командуючий генерал-лейтенант Кім Рак-гйом
Медіафайли на Вікісховищі

Стратегічні ракетні війська були створені в 1999 році шляхом об'єднання декількох підрозділів Артилерійського командування сухопутних військ Корейської народної армії[2].

Номенклатура ракет ред.

Проблеми кодифікації ред.

Станом на 2017 рік існувало декілька підходів до ідентифікації моделей ракет на озброєнні КНДР[3]. Зокрема:

  • Власна система КНДР для внутрішнього вжитку. Ракети мають назву Hwaseong (кор. 화성, укр. Марс або укр. вогняна зірка) та номер моделі[3]. З цього правила є декілька винятків: дві моделі Pukkuksong (KN-11 та KN-15), крилата ракета берегової оборони Kumsong-3 (KN-19), та зенітна ракета Pongae[4]. Точна інформація про конкретні моделі зазвичай тримається в таємниці. Тому іншими країнами були створені альтернативні позначення відомих моделей[3].
  • Північнокорейські торговці зброєю часто використовують назви радянських ракет для реклами власних, дешевших розробок закордонним покупцям. Наприклад, ракету Nodong рекламували як Scud-E[3].
  • Американська система позначень за назвою населеного пункту, де вперше було помічено дану модель. Наприклад: Nodong, Taepodong та Musudan. Онак ця система виявилась незручною, оскільки кількості населених пунктів навколо випробувальних майданчиків виявилось замало[3].
  • Цифрова система KN- з номером відомої моделі. Впроваджена в середині 1990-х. Однак, як і увипадку з радянськими озброєннями перед тим (наприклад, ракети під позначенням Scud) тут може виникати певна плутанина через брак достатньої інформації. Так, позначення KN-11 було використане для різних ракет на твердому та рідкому паливі[3].
  • В НАТО також була створена система кодифікації відомих моделей ракетного озброєння КНДР. Але як і у випадку власної, північнокорейської системи, ці кодові імена дуже рідко потрапляють у відкритий доступ[4].

Перелік ред.

 
Досяжність різними моделями ракет з арсеналу КНДР, максимальна дальність на основі оцінок фахівців
 
Досяжність ракетою Hwasong-12 за умови максимальної дальності 3700-6000 км

У відкритих джерелах відомо про такі моделі ракет (перелік не гарантовано повний, оцінки дальності також різняться)[4]:

Назва Тип Походження Дальність Коментарі
Hwasong-1 реактивна артилерія   СРСР
  Північна Корея 		< 50 км (Frog-5, 3Р10 Луна-2, 2К6) наявно 24 пускових установки[джерело?]. Місцева копія радянської ракети 3Р10 комплексу 2К6 «Луна-2» на шасі від танку ПТ-76. КНДР отримала оракетні комплекси від Радянського Союзу наприкінці 1960-тих. Ракета має твердопаливний двигун, некерована, дальністю 15-55 км. Існують підстави припускати, що на додачу до звичайних, КНДР опанувала виробництво бойових частин з хімічною зброєю для цих ракет[4].
Hwasong-3 реактивна артилерія   СРСР
  Північна Корея 		< 100 км (Frog-7, 9М21 Луна-М, 9К52): наявно 24 пускових установки[джерело?]. Копія ракети 9М21 радянського комплексу 9К52 «Луна-М». Має істотно кращі харакетристики точності та дальності. Через погіршення відносин із Радянським Союзом оригінальні комплекси для вивчення та відтворення були придбані в Єгипті[4].
Hwasong-5 БРМД   Північна Корея 340 км[5] ≈180[джерело?]. (Р-17Е, Scud-B): перша балістична ракета в арсеналі КНДР. Основана на відтвореній радянській ракеті Р-17 (кодове ім'я НАТО Scud-B) комплексу 9К72 «Ельбрус». КНДР налогодила виробництво ракет в 1986 році, а в 1989 вже зняла їх з виробництва для вивільнення потужностей для поліпшеної ракети Hwasong-6. Деяка ка кількість була експортована до Ірану, де вони отримали позначення Shahab-1 та до ОАЕ, де через недостатню надійність були відправлені на зберігання[4].
Hwasong-6 БРМД   Північна Корея 500 км[6] ≈100[6] або 300—600 штук[7]. (Scud-C): модернізована версія Hwasong-5. Збільшено дальність до 500—700 км. Виробництво налагоджене в 1990—1991 році. Також були поставлені Ірану де відомі як Shahab-2[4].
Hwasong-7 БРСД   Північна Корея 900[6]–1500 км[8] 200-300 штук[9]. (Nodong, Rodong): по суті є збільшеною модифікацією Hwasong-6 з потужнішим двигуном та поліпшеною системою навігації. Основним призначенням було ураження території Японії ядерною бойовою частиною. Іран та Пакистан мають фактично ідентичні ракети Shahab-3 та Ghauri-I відповідно.
Hwasong-9 БРМД   Північна Корея
  СРСР 		700 км наявна у невеликій кількості[6][10] (KN-04, ER-Scud, Scud-D, Scud 2): Один з варіантів сімейства ракет, до якого також належать Hwasong-6 та Hwasong-7.
Hwasong-10 БРСД   Північна Корея 2500–4000 км[11] 30-50 штук[9]. (Musudan, БМ-25), балістична ракета середньої дальності, копія радянської балістичної ракети підводних човнів Р-27 (кодове ім'я НАТО SS-N-6 Serb)[4]. Успішно випробувано 22 червня 2016 року[джерело?].
Hwasong-11 БРМД   Північна Корея
  СРСР 		≈70 км (з бойовою частиною 500 кг)[6] або 120—200 км[12][13] 30 пускових установок[джерело?] (KN-02, Toksa, «Viper»): місцевий варіант ОТР «Точка». Вважається однією з найточніших ракетних систем КНДР. Ймовірно, корейським інженерам вдалось збільшити дальність та поліпшити інші характеристики системи[4].
Hwasong-12 БРСД/МБР   Північна Корея 5000–6000 км[14] (KN-17) : балістична ракета середньої дальності з двигунами на рідкому паливі. Перший пуск здійснений 14 травня 2017 року[15]. За оцінками деяких фахівців, дальність може складати 3700-4500 км[4].
Hwasong-13 БРСД/МБР   Північна Корея 2000 — 12000 км[джерело?] (KN-08, KN-08 mod 2, KN-14, Rodong-C): цій ракеті, ймовірно, відповідає декілька KN-номерів. KN-08 представлена в 2012 році та має три ступені, KN-14 представлена в 2015 році та дві ступені, та в серпні 2017 року (номер KN досі не оголошений)[4].
Hwasong-14 МБР[16]   Північна Корея 6700-10000 км[17][18][19][20][21][22][23][24] (KN-20) : міжконтинентальна балістична ракета, перший пуск здійснено 4 липня 2017 року (на День незалежності США)[16]. Спочатку помилково отримала позначення KN-14[4].
Hwasong-15 МБР[25]   Північна Корея 13 000 км[26] Успішно випробувана 28 листопада 2017 року з підвищеною траєкторією та апогеєм[27]
Pukguksong-1 БРПЧ   Північна Корея 1000 км[28] Успішно випробувана 24 серпня 2016 року з підвищеною траєкторією та апогеєм з дальнітсю 500 км .
Pukguksong-2 БРСД   Північна Корея 3000 км[29]
Kumsong-1 протикорабельна крилата ракета   Північна Корея
  СРСР 		110[30]–160 км[31][32][33] — 180—300 км[34]
Kumsong-2 протикорабельна крилата ракета   Північна Корея
  		110[30]–160 км[31][32][33] — 180—300 км[34]
Kumsong-3 крилата ракета   Північна Корея 130–250 км[35] Успішно випробувана 12 лютого 2017.[36]

На військовому параді 10 жовтня 2020 року було вперше показано нову міжконтинентальну балістичну ракету на мобільній пусковій установці з 11-ма осями. Нова балістична ракета помітно більша за відомі, на той час, ракети «Хвасон-15» (HS-15)[37][38].

Постачання двигунів для ракет ред.

14 серпня 2017 року у статті американського видання The New York Times було висловлено припущення, що двигуни північнокорейських ракет вироблені на українському підприємстві «Південмаш», яке начебто ґрунтувалося на дослідженні Майкла Еллемана.[39] Пізніше дослідник опублікував спростування такого твердження.[40]

Висновком дослідження насправді було те, що різкий прогрес ракетобудування КНДР пояснюється імпортом технологій, а враховуючи те, що ракетний двигун на рідкому паливі, використаний КНДР, базується на радянських двигунах РД-250, розроблених російським підприємством «Енергомаш», і був модифікований для виконання ролі стартового ракетного двигуна у північнокорейських ракетах Hwasong-12 та Hwasong-14, то такий імпорт найімовірніше відбувся з пострадянського простору.[39]

Марія Буджерин, дослідник Belfer Center, Harvard's Kennedy School та Андрій Жалко-Титаренко, колишній віце-президент SpacePort у статті для Atlantic Council спростовують можливість причетності українського підприємства до північнокорейської ракетної програми.[41] Президент України Петро Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР.[42] Подібне розслідування можливо буде проведене ООН.[43]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Kim Jong-un Makes 1st Public Speech. Архів оригіналу за 18 квітня 2012.
  2. ↑ Pinkston, Daniel A. (February 2008). The North Korean Ballistic Missile Program (PDF). Strategic Studies Institute, US Army. Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2014.
  3. ↑ а б в г д е Jeffrey Lewis (5 вересня 2016). DPRK Missile Designations. Arms Control Wonk. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н Matt Korda (28 серпня 2017). The Hwasong that never ends. Arms Control Wonk. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ а б в г д Markus Schiller (2012). Characterizing the North Korean Nuclear Missile Threat (Звіт). RAND Corporation. ISBN 978-0-8330-7621-2. TR-1268-TSF. Архів оригіналу за 5 December 2012. Процитовано 19 January 2013.
  7. ↑ Bermudez, Joseph S. (1999). A History of Ballistic Missile Development in the DPRK: Longer Range Designs, 1989-Present. James Martin Center for Nonproliferation Studies. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 14 лютого 2008.
  8. ↑ John Schilling, Henry (Long) Kan (2015). The Future of North Korean Nuclear Delivery Systems (PDF) (Звіт). US-Korea Institute at SAIS. Архів оригіналу (PDF) за 4 April 2016. Процитовано 30 квітня 2015.
  9. ↑ а б South Korea's military to increase number of Hyunmoo missiles, says report - Jane's 360. www.janes.com. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
  10. ↑ Real Name! — NEAMS. www.neams.ru. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  11. ↑ Facts about North Korea's Musudan missile. AFP. GlobalPost. 8 April 2013. Архів оригіналу за 9 April 2013. Процитовано 10 April 2013. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  12. ↑ North Korea to Deploy New Missile, U.S. Says [Архівовано 2008-11-20 у Wayback Machine.], NTI.org, July 9, 2007
  13. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 28 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 3 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ US believes North Korea launched KN-17 missile. ABC News. 15 травня 2017. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 15 травня 2017.
  16. ↑ а б North Korea hails 'ICBM test' success. BBC News (en-GB) . 4 липня 2017. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 4 липня 2017.
  17. ↑ North Korea Appears to Launch Missile with 6,700 km Range. 3 липня 2017. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  18. ↑ N. Korea likely to have operational ICBM capable of striking U.S. West Coast next year or two: U.S. expert. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  19. ↑ Diplomat, Ankit Panda, The. Why Is Russia Denying That North Korea Launched an ICBM?. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  20. ↑ Lewis, Jeffrey (10 липня 2017). That's more or less our range estimate too -- 7,000-10,000 km.https://twitter.com/nktpnd/status/884502134552657920 …. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  21. ↑ What is True and Not True About North Korea’s Hwasong-14 ICBM: A Technical Evaluation - 38 North: Informed Analysis of North Korea. 10 липня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  22. ↑ Arms Control Wonk : North Korea's ICBM: Hwasong-14. armscontrolwonk.libsyn.com. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  23. ↑ Arms Control Wonk : North Korea's New Missiles. www.armscontrolwonk.libsyn.com. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  24. ↑ North Korean ICBM Appears Able to Reach Major US Cities. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  25. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2017. Процитовано 30 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 30 листопада 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ North Korea fires submarine-launched ballistic missile towards Japan. Reuters. Reuters. 24 Aug 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 26 July 2017.
  29. ↑ Julian Ryall, Tokyo. North Korea's 'game changing' new missile is more stable, more efficient -and harder to detect. Telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  30. ↑ а б KN-01 Anti-Ship Cruise Missile [Архівовано 2009-06-17 у Wayback Machine.], globalsecurity.org
  31. ↑ а б North Korea test-fires short-range barrage [Архівовано 2009-07-05 у Wayback Machine.], AP, July 2, 2009
  32. ↑ а б North Korea fires four missiles, Jerusalem Post, July 2, 2009
  33. ↑ а б North Korea Missile Chronology 2008/9 [Архівовано 2008-10-14 у Wayback Machine.], NTI.org
  34. ↑ а б N.Korea Extends Range of Anti-Ship Missiles [Архівовано 2013-12-29 у Wayback Machine.] — Chosun.com, 22 November 2013
  35. ↑ Kumsong-3 (Kh-35 Variant) - Missile Threat. csis.org. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 13 липня 2017.
  36. ↑ Sang-hun, Choe; Sanger, David E. (13 лютого 2017). North Korea Claims Progress on Long-Range Goal With Missile Test. Архів оригіналу за 15 February 2017 — через NYTimes.com.
  37. ↑ КНДР показала нову міжконтинентальну балістичну ракету. Український мілітарний портал. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 13 жовтня 2020.
  38. ↑ Без штанів але у всеозброєнні – Кім Чен Ин показав світу «кузькіну мать». Ukrainian Military Pages. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
  39. ↑ а б Зануда, Анастасія (16 серпня 2017). Що нам відомо про "українські двигуни" у КНДР?. BBC Україна (en-GB) . Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  40. ↑ Скандал з двигунами для ракет КНДР: автор доповіді дав пояснення по Україні. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  41. ↑ Америки, Голос. Ось чому двигуни ракет КНДР не з України - докладно з Atlantic Council. VOA (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  42. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW | 16.08.2017. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  43. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Эксперт SIPRI: Возможные поставки ракетных двигателей в КНДР изучит ООН | Россия и россияне: взгляд из Европы | DW | 18.08.2017. DW.COM (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стратегічні_ракетні_війська_Корейської_народної_армії&oldid=41775388