Стоксів зсув

Сто́ксів зсу́в, або Зсу́в Сто́кса — зменшення частоти (збільшення довжини хвилі) випромінювання тіла в порівнянні з частотою поглинутого світла. Зсув спектра люмінесценції в область довших хвиль відносно відповідного спектра поглинання. Звичайно вимірюється в одиницях частоти як різниця між положенням на спектрі максимума поглинання та люмінесценції, що виникають при одному й тому ж електронному переході. Переважно довжина хвилі люмінесценції є більшою, ніж довжина хвиль, що поглинаються. У випадку, коли спостерігається обернена залежність, зсув називають антистоксівським.

Стоксів зсув спостерігається при люмінесценції, коли між процесами поглинання світла та випромінювання відбувається релаксація збудження люмінофора. Стоксів зсув виникає також при комбінаційному й брілюенівському розсіюванні світла, коли частина енергії фотона віддається коливанням молекули чи кристалу.

При комбінаційному й брілюенівському розсіюванні спостерігається також антистоксів зсув: збільшення частоти фотона за рахунок поглинання кванта коливання в середовищі.

Термін зобов'язаний своїм походженням ірландському математику й фізику Джорджу Стоксу.

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.