Степанов Микола Іванович
Мико́ла Іва́нович Степа́нов (нар. 13 жовтня 1937, Роксолани — пом. червень 2003) — український скульптор, живописець і поет; член одеського художнього об'єднання «Мамай»[1] та Одеської організації Спілки радянських художників України з 1980 року[2].
| Степанов Микола Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 жовтня 1937 Роксолани, Овідіопольський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | червень 2003 (65 років) |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор, художник, поет |
| Alma mater | Одеське художнє училище (1967) |
| Вчителі | Чубін Антон Юхимович і Фруміна Діна Михайлівна |
| Членство | Спілка радянських художників України |
Біографія ред.
Народився 13 жовтня 1937 року в селі Роксоланах[3] (нині Одеський район Одеської області, Україна). Упродовж 1962—1967 років навчався в Одеському художньому училищі[1] у Антона Чубіна, Діни Фруміної[2].
Жив у Одесі, в будинку на проспекті Шевченка, № 27, квартира № 14[2]. Помер у червні 2003 року[3].
Творчість ред.
Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Як матеріал часто використовував дерево, з якого створив скульптури «Вагітна» (1968), «Портрет діда» (1970), «Пророк (Авакум)» (1974), «Лучниця» (1974), «Європа» (1976, серія «Арабески»), «Та, що сидить у дереві» (1978), «Дівчина з персиками» (1980), «Григорій Сковорода» (1982)[1] та інші. Також працював із каменем, бетоном, керамікою, бронзою[3].
Автор низки пам'ятників в Одесі, Овідіополі, Дніпрі, Чорноморську, Вилковому[1], зокрема:
- пам'ятник жертвам Татарбунарського повстання у Вилковому (1977)[2];
- скульптурна група «Петя і Гаврик» в Одесі (1988[2]; бронзове зображення героїв повісті Валентина Катаєва «Біліє парус одинокий»[1]);
- пам'ятник Овідію в Овідіополі (1993)[2];
- пам'ятник «Прийдешньому одеському генієві» у саду скульптур Одеського літературного музею[1] (1996);
- комплекс «Фортуна» в Овідіополі (2000)[2].
|
|
Пам'ятник жертвам Татарбунарського повстання
|
Пам'ятник Овідію
|
Брав участь в обласних, республіканських і міжнародних виставках з 1967 року. Чотири персональні виставки пройшли в Одесі.
Автор поетичних збірок «Alter ego» (1998), «Стихотворения» (2001)[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Микола Степанов: фрагменти автобіографії / Худкомбінат.
- ↑ а б в г д е ж Степанов Микола Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 395.
- ↑ а б в Степанов Николай Иванович / Они оставили след в истории Одессы. (рос.)
- ↑ Николай Иванович Степанов / Меценат и мир.(рос.)