Старонаводницька вулиця

вулиця в Печерському районі міста Києва

Старонаводни́цька ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевості Печерськ, Звіринець. Пролягає від вулиці Генерала Алмазова до Наводницької площі.

Старонаводницька вулиця
Київ
Старонаводницька вулиця
Старонаводницька вулиця
Старонаводницька вулиця
Місцевість Печерськ, Звіринець
Район Печерський
Назва на честь місцевості Наводничі
Загальні відомості
Протяжність 1 520 м
Координати початку 50°25′32″ пн. ш. 30°33′36″ сх. д. / 50.425639° пн. ш. 30.560139° сх. д. / 50.425639; 30.560139Координати: 50°25′32″ пн. ш. 30°33′36″ сх. д. / 50.425639° пн. ш. 30.560139° сх. д. / 50.425639; 30.560139
Координати кінця 50°25′47″ пн. ш. 30°32′31″ сх. д. / 50.429722° пн. ш. 30.542000° сх. д. / 50.429722; 30.542000
поштові індекси 01015
Транспорт
Найближчі станції метро  «Печерська»
Автобуси А 55
Трамваї лінія існувала до 1998 року
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11612
У проєкті OpenStreetMap r414022
Мапа
Мапа
CMNS: Старонаводницька вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Добровольчих батальйонів, Лаврська, Редутний провулок і бульвар Миколи Міхновського.

Історія ред.

Вулиця відома з XVIII століття як головний шлях, по якому приїжджали до Києва з Москви та Лівобережжя. Цей шлях мав назви Боярак, Душегубиця, Наводницький струмок. Як вулиця під теперішньою назвою фігурує з 30-х років XIX століття. Назва вулиці походить від місцевості Неводничі (Наводничі), назва якої, у свою чергу, походить, за однією версією, від рибалок, які сушили тут свої неводи, за іншою — від наплавного мосту, спорудженого у 1740 році. Місцевість дала своє ім'я також і Наводницькому струмку, що протікав у яру, де проходить сучасна Старонаводницька вулиця.

У 1962 році до вулиці приєднано Печерський провулок[1] (між вулицями Князів Острозьких і Генерала Алмазова). До середини 1970-х років до Старонаводницької вулиці прилучалися також вулиця Князів Острозьких (частково скорочена), до 1-ї половини 1980-х років — Старонаводницький провулок і Старонаводницький проїзд (ліквідовані у зв'язку зі знесенням старої забудови).

Забудова ред.

Житлова забудова місцевості почалася наприкінці XIX — у першій половини ХХ століття і складалася з малоповерхових приватних будинків. У 1980-х роках стару забудову знесли, і на її місці у другій половині 80-х — початку 90-х почали зведення нового мікрорайону, щодо якого побутує назва «Царське село».

Третя хвиля забудови Старонаводницької балки почалася у 2000 році, коли архітектор Янош Віг розробив проект подальшого будівництва у «Царскому селі». Серед новобудов особливо виділяється будинок № 13 з хвилястим дахом, серед киян відомий як «Дім-хвиля», «Верблюд».

Пам'ятки архітектури ред.

На початку вулиці знаходиться одна з будівель Нової Печерської фортеці — Башта № 4, яку за її невеликий розмір називали «малою баштою». Башта, яку почали будувати у 1833 році, споруджувалася як оборонна казарма, розрахована на 500 військових та 22 гармати. З Баштою № 2 (зараз — Кругла башта, вул. Євгена Коновальця, 44) її пов'язував земляний вал, на місці якого пізніше був споруджений тир (не зберігся). У середині XIX століття башту було сполучено з казармами військових кантоністів (тепер вул. Князів Острозьких, 45) цегляною стіною, що перетинала Старонаводницьку вулицю, проїзд здюйснювався крізь Наводницьку браму (стіна й брама не збереглися). Наприкінці XIX століття башта, яка втратила військове значення, стала тюрмою для цивільних.

Примітки ред.

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]

Посилання ред.

Джерела ред.