Стара Калитва

село Стара Калитва
Старая Калитва
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Розсошанський
Поселення	Старокалитвянське сільське поселення
Код ЗКАТУ:	20247856001
Код ЗКТМО:	20647456101
Основні дані
Населення	1472
Поштові індекси	396633
Телефонний код	+7 47396
Географічні координати:	50°08′37″ пн. ш. 39°59′08″ сх. д. / 50.1436861100277724° пн. ш. 39.985800000027772683° сх. д.Координати: 50°08′37″ пн. ш. 39°59′08″ сх. д. / 50.1436861100277724° пн. ш. 39.985800000027772683° сх. д.
Часовий пояс	UTC+4
Водойма	р. Дон
	Відстань
	До центру муніципального району/міського округу (км):
- фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	35; ;
	Мапа
	; Стара Калитва

Стара Калитва (рос. Старая Калитва) — село Розсошанського району Воронізької області. Адміністративний центр Старокалитвянського сільського поселення.

Населення становить 1472 особи, 634 двори.

Географія ред.

Село розташоване у східній частині району, за 35 км від районного центру, на правому березі річки Дон.

Історія ред.

Поселення виникло на виконання указу російського імператора Петро I від 1722 року про заселення українськими козаками дач:

близ р. Черной Калитвы над рекою Доном, в урочище, в тупиках, у Подгорного озера в защиту от неприятельских набегов

.

За даними 1859 року у казенній слободі (колишньому заштатному місті) Калитва (Стара Калитва) Острогозького повіту Воронізької губернії мешкало 6469 осіб (3144 чоловічої статі та 3325 — жіночої), налічувалось 977 дворових господарства, існували православна церква й училище, відбувались 4 ярмарки на рік^[1].

Станом на 1886 рік у колишній власницькій слободі, центрі Старо-Калитв'янської волості, мешкало 4879 осіб, налічувалось 756 дворових господарств, існували православна церква, школа, богодільня, 3 лавки, 20 водяних і 44 вітряних млини, відбувались 4 ярмарки на рік^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5355 осіб (2647 чоловічої статі та 2708 — жіночої), з яких 5353 — православної віри^[3].

Відомі люди ред.

У селі народився:

Андрій Євгенович Снесарев (1865—1937) — російський, радянський військовий, генерал, професор.

Джерела ред.

(рос.) Стара Калитва (село)

Примітки ред.

↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2315)
↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2315)

[2] рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[1]

[2]

[3]