Станіслав Ян Канти Стадницький
Станіслав Ян Кантій Стадницький (пол. Stanisław Jan Kanty Stadnicki 28 лютого 1848, Львів — 16 січень 1915 Відень[2]) — польський граф, великий землевласник, депутат Галицького крайового сейму, довічний член австрійської палати панів.
| Станіслав Ян Канти Стадницький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 лютого 1848 Львів, Австрійська імперія |
| Помер |
16 січня 1915[1] (66 років) Відень, Австро-Угорщина |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Членство | Галицьке господарське товариство і Галицьке мисливське товариствоd |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати панів Імперської Ради[d] |
| Рід | Стадніцькі |
| Батько | Едвард Марія Адольф Стадницькийd |
| Діти | Станіслав Адам Стадницькийd |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Представник польського дворянського роду Стадницький герба «Шренява без хреста». Старший син графа Едварда Марії Адольфа Стадницького (1817—1902) і графині Людгарда Мнішек (1823—1911). Випускник гімназії Святої Анни в Кракові. У 1865-1869 роках вивчав право в Ягеллонському університеті в Кракові.
Поміщик, власник маєтку Крисовичі під Мостиська . Член і активіст Галицького сільськогосподарського товариства. В 1887 році виконував функції голови Перемишльського округу, потім — член комітету Галицького сільськогосподарського товариства (23 червня 1889 — 12 червень 1890), його віце-президент (12 червня 1890 — 30 червень 1900) і президент (30 червня 1900 -18 червня 1903)[3] . У 1878 році граф Станіслав Стадницький увійшов до складу повіту ради і повітового відділу Мостиська з групи великих поміщиків. У 1882 році він був головою комітету Виставки аграрно-промислової галузі. Також — головою окружного відділу Галицького кредитного товариства в Мостиську (займав пост до самої смерті) і вступив до Галицьке лісове товариство. У 1882 році був обраний депутатом на крайовий сейм з курії гмін від округу Мостиська. У наступній каденції сейму (1889—1895) працював у комісії народного господарства, в цій комісії він працював також в наступних каденціях сейму. У січні 1898 року він був нагороджений Орденом Залізної Корони 2-го класу[4] . З 1901 року Станіслав Стадницький був членом ради директорів Галицько-Буковинського акціонерного товариства цукрової промисловості в Пшеворськ .
Безкомпромісна позиція Стадницького щодо реформи виборчого права в Галичині, представлена в ході сеймової дискусії в листопаді 1905 року, була широко почута. Побоюючись посилення впливу українських радикалів в Східній Галичині, він виступав проти принципів універсальності і прямих виборів.
1 грудня 1905 року Станіслав Стадницький був призначений довічним членом палати панів парламенту Австро-Угорщини. У виборах до сейму 1908 року українські та польські селянські активісти боролися з ним настільки ефективно, що він не отримав мандат курії гмін в своєму окрузі. Однак, завдяки негласним зусиллям губернатора Анджея Потоцького, він був вибраний до курії великих поміщиків в Стрийському окрузі.
З 1909 до початку війни в 1914 році Станіслав Стадницький займав пост голови відділу повітової ради в Мостиській . У 1910 році він був призначений чинним таємним радником. Знову обраний в 1913 році депутатом з курії великих власників, на цей раз в Перемишльський окрузі, працював в комісії з підготовки підготовці остаточного варіанту виборчої реформи, захищаючи інтереси польської меншини в Східній Галичині. До 1914 року він був президентом правління Галицького мисливського товариства[5] . Після початку Першої світової війни він вступив до Верховного національного комітету.
Граф Станіслав Ян Канти Стадницький помер після нетривалої хвороби у Відні. Похорон відбувся 19 січня 1915 року в Відні, після чого був похований на тамтешньому центральному кладовищі[6] .
7 серпня 1878 року в маєтку Рудники Станіслав Стадницький одружився з графинею Отільдою Отілією Марією Борковською (20 жовтня 1857—1930), дочкою графа Влодзімежа Маріана Марії Борковського (1819—1886) та Валерії Слонецької (1829—1918). У подружжя був єдиний син:
- Граф Станіслав Адам Стадницький (7 грудня 1878—1952), депутат Галицького сейму 10-го скликання (1913—1914), останній власник маєтку Крисовичі . Був одружений з 1914 року з акторкою театру Оленою Лазаревич (1880—1939).
Примітки ред.
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ dane biograficzne na stronie Sejmu Wielkiego
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim na rok 1889, s. 636; 1890, s. 636; 1891, s. 636; 1892, s. 637; 1893, s. 637; 1894, s. 637; 1895, s. 637; 1896, s. 638; 1897, s. 638; 1898, s. 735; 1899, s. 735; 1900, s. 735; 1901,s. 737; 1902, s. 822; 1903,s. 822.
- ↑ Odznaczenia jubileuszowe. «Echo Przemyskie», s. 1, Nr 97 z 4 grudnia 1898.
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1914. Lwów: 1914, s. 1035.
- ↑ Czas 1915 nr 39.
Посилання ред.
- Orman-Michta E. Stanisław Jan Kanty Stadnicki // Polski Słownik Biograficzny. — 2002. — T. XLI. (пол.) wersja elektroniczna