Станіславський Григорій Антонович
Григорій Антонович Станісла́вський (Гжегож Станіславський; псевдонім — Равич; пол. Grzegorz Stanisławski; нар. 1876 — пом. 28 вересня 1921, Варшава) — київський лікар-хірург і польський театральний діяч, художник-аматор.
| Станіславський Григорій Антонович | |
|---|---|
| Народився | 1876 |
| Помер |
28 вересня 1921 Варшава, Польська Республіка |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Діяльність | лікар, театральний діяч |
| Батько | Антоній-Роберт Станіславський |
| Брати, сестри | Ян Станіславський |
| У шлюбі з | Станіслава Висоцька |
| Діти | Яніна Висоцька-Охлевська |
Син письменника, юриста і таємного радника Антонія-Роберта Станіславського, брат художника Яна Станіславського, чоловік польської акторки і режисерки Станіслави Висоцької.
Життєпис ред.
Гжегож Станіславський народився 1876 року в родині письменника, юриста і таємного радника Антонія-Роберта Станіславського і Кароліни Станіславської-Ольшевської.
Здобувши медичну освіту, присвятив себе лікувальній справі у Києві, був серед лікарів, що створювали і розвивали знамениту київську школу швидкої медичної допомоги. Проживав у Києві на вул. Малій Володимирській, 43[1], але часто гостював у свого брата, видатного польського художника Яна Станіславського в Кракові, з яким був у близьких стосунках. Ян багато разів згадував про Гжегожа у своєму «Щоденнику» (особливо в 1907—1912 роках).[2]
1863—1905 років постановка польських вистав у Києві була заборонена царською владою. Гжегож Станіславський був одним з організаторів нелегальних польських вистав.[3]
Гжегож зіграв важливу роль в житті художника Миколи Бурачека. 1905 року під час лікування Миколи він познайомив його з братом Яном. Переглянувши твори Миколи Бурачека, Ян запропонував йому вступити до Краківської академії красних мистецтв, в якій він очолював пейзажну майстерню. Добросердечні брати допомогли Миколі Бурачеку фінансово, влаштували його побут у Кракові і надалі всебічно підтримували талановитого художника.[4]
Григорій Станіславський був серед лікарів, які чергували на рятувальній станції, організованій Товариством швидкої медичної допомоги, яке діяло на основі статуту, затвердженого Міністерством внутрішніх справ.[5] Ще на початку XX століття їздив у кареті швикої допомоги для надання негайної допомоги київським пацієнтам. При цьому він працював навіть в небезпечних умовах, зокрема під час єврейських погромів, про що згадувала як свідок такої події оперна співачка Яніна Королевич-Вайдова.[6]
1911 року Гжегож одружився з актрисою Краківського театру Станіславою Висоцькою, після чого Станіслава переїхала до нього в Київ,[7] де здійснила чудову театральну кар'єру, створивши, зокрема експерименральний театр «Студія», в якому розроблялись принципи К. С. Станіславського.
Гжегож Станіславський, крім своєї роботи лікаря, розробляв під псевдонімом Равич костюми та декорації для театру «Студія».
Крім того, він захоплювався колекціонуванням табакерок, у нього також було багато картин свого брата. За словами Ярослава Івашкевича, який був літературним керівником театру «Студія», Гжегож «був привабливою людиною, але справляв враження делікатного та слабкого» в порівнянні з дружиною.
Своїх рідних дітей він не мав, проте виховував свою пасербицю Яніну Висоцьку (1903—1975), піаністку і клавесиністку, згодом дружину Тадеуша Охлевського (1894—1975), скрипаля, вчителя та музичного видавця. 1911—1919 років Яніна здобувала музичну освіту в консерваторії, яка до 1913 року мала статус музичного училища (училище Київського відділення Імператорського російського музичного товариства).
До 1919 року разом з дружиною Станіславою і донькою проживав у Києві за адресою: вул. Столипінська, буд. 43 (нині — вул. Олеся Гончара).[8] Стіни їх квартири, яка виглядала як маленький музей, а не приватне житло, були увішані картинами Яна Станіславського на тему українських пейзажів і видів Києва.[9]
1920 року з родиною емігрував до Польщі. Працював у військовому шпиталі Варшави.
28 вересня 1921 року[10] він помер від туберкульозу і був похований на Повонзківському цвинтарі.
Примітки ред.
- ↑ Из истории Киевского политехнического института: 1898—1917. — К.: Изд. КГУ, 1961. — С. 199
- ↑ Obiekt w archiwum(пол.)
- ↑ Polskie życie literackie w Kijowie w latach 1905—1918] / Tadeusz Zienkiewicz. — Wyższa Szkoła Pedagogiczna w Olsztynie, 1990. — P. 60(пол.)
- ↑ Володимир Петрашикян. Ян Станіславський і Микола Бурачек — натхнені красою української природи. — С. 384 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 23 серпня 2022.
- ↑ О. М. Ціборовський, В. М. Сорока. Швидка медична допомога в місті Києві: організація і початок діяльності // Здоров'я нації, 2017, № 1 (42). — С. 179
- ↑ Жизнь и искусство: воспоминания оперной певицы / Янина Королевич-Вайдова. — М.: Искусство, 1965. — С. 87(рос.)
- ↑ Teatr przyszłości: Opracował i wstępem opatrzył Zbigniew Wilski / Stanisława Wysocka. — Wydawnictwa Artystyczne Filmowe, 1973. — P. 197
- ↑ Гончара Олеся, 43 // Интересный Киев
- ↑ Вопросы театра. — Всероссийское театральное обшество, 1965. — С. 207
- ↑ Robert Antoni Stanislawski
Література ред.
- Ивашкевич Я. Театр «Студия» Станиславы Высоцкой в Киеве // Вопросы театра. Москва, 1965(рос.)
- Stanisława Wysocka i jej kijowski teatr «Studya». Wspomnienie / Jarosław Iwaszkiewicz. — Wydawn. Artystyczne i Filmowe, 1963.(пол.)
Посилання ред.
- Grzegorz Stanisławski, pseud. Rawicz (1876—1921) // Jan Stanisławskisda.pl(пол.)
- Stanisławski Grzegorz (1876—1921), lekarz chirurg // Dziennik: Ku Wilnu, 1894—1919 / Ferdynand Ruszczyc. — Secesja, 1994. — P. 186{ref-pl}}
- Lekarz G. A. (Grzegorz Antonowicz) Stanisławski (пол.)