Станислав Карасі

сербський футболіст

Станислав Карасі (сербохорв. Stanislav Karasi, нар. 8 листопада 1946, Белград) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Станислав Карасі
Особисті дані
Народження 8 листопада 1946(1946-11-08) (77 років)
  Белград, Югославія
Громадянство  Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1968–1974 Югославія «Црвена Звезда» 150 (57)
1974–1977 Франція «Лілль» 109 (35)
1977–1979 Бельгія «Антверпен» 27 (5)
1979–1980 США «Баффало Стелліонз» 30 (7)
1980–1981 США «Нью-Йорк Ерроуз» 16 (5)
1981–1982 Югославія ОФК (Белград) 19 (1)
1982–1983 Югославія «Хайдук» (Белград)  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1969 Югославія Югославія (мол.) 1 (0)
1973–1974 Югославія Югославія 10 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
? Югославія «Бежанія»
2000–2001 Туреччина «Ерзурумспор»
2001 Югославія «Младост» (Лучані)
2002 Югославія «Звездара»
2006–2007 Боснія і Герцеговина «Борац» (Баня-Лука)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Црвена Звезда» та «Лілль», а також національну збірну Югославії, з якою був учасником чемпіонату світу 1974 року.

Клубна кар'єра ред.

На юнацькому рівні спочатку виступав за «Партизан», а потім за «Црвену звезду». Коли йому виповнилося 18 років, «Црвена Звезда» хотіла відправити його в оренду, але він відмовився і розірвав контракт з клубом, після чого перебрався в «Борово», де провів три роки у другому дивізіоні[1].

1968 року Карасі повернувся до «Црвени Звезда», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 197 матчах в усіх турнірах і забив 71 гол. У футболці «червоно-білих» він виграв три національні чемпіонати (1969, 1970 і 1973) та два трофеї кубка Югославії (1970 і 1971).

1974 року покинув Югославію і виступав за кордоном, граючи за французький «Лілль», бельгійський «Антверпен» та американські шоубольні клуби «Баффало Стелліонз» та «Нью-Йорк Ерроуз» з Major Indoor Soccer League, вигравши з останньою з них турнір у сезоні 1981/82[2].

Завершив ігрову кар'єру у на батьківщині у белградських командах ОФК та «Хайдук», за які виступав до 1983 року.

Виступи за збірну ред.

1969 року Карасі зіграв 1 матч за молодіжну збірну Югославії.

9 травня 1973 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в товариському матчі проти збірної ФРН, що завершився з рахунком 1:0.

Наступного року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, де зіграв 4 гри і у іграх проти Шотландії (1:1) та Польщі (1:2) забив по голу, а гра проти збірної Швеції (1:2), що відбулась 3 липня, стала останньою для Карасі у футболці збірної. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 10 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренера ред.

Після своєї ігрової кар'єри він залишився у футболі і тренував збірну ЮНА і молодіжну збірну Югославії, а також «Спартак» (Суботиця), «Аль-Ярмук» (Кувейт), «Сутьєску» (Никшич), «Раднички» (Белград), «Раднички» (Крагуєвац), «Міліціонар», «Обилич», турецький «Ерзурумспор»[3], «Младост» (Лучані)[4], «Звездару»[5], «Бежанію», БАСК та боснійський «Борац» (Баня-Лука)[6].

У січні 2008 року на виборчих зборах Асоціації футбольних тренерів Сербії Карасі одноголосно був обраний її президентом[7].

Особисте життя ред.

Він одружений з Миряною, дочкою генерала Велько Кадієвича[8].

Примітки ред.

  1. S BUBAMAROM DRUGUJE I U OSMOJ DECENIJI: Stanislav Karasi, legendarni golgeter crvene zvezde i danas često na terenu , novosti.rs
  2. MISL profile
  3. STANISLAV KARASI - Teknik Adamlar Bilgi Detayı TFF. www.tff.org. Процитовано 17 лютого 2021.
  4. Kovrlija back at Lucani | Inside UEFA. UEFA.com (англ.). 14 січня 2002. Процитовано 17 лютого 2021.
  5. Zvezdara turn to Karasi | Inside UEFA. UEFA.com (англ.). 22 квітня 2002. Процитовано 17 лютого 2021.
  6. Stanislav Karasi - Profil manager. transfermarkt (фр.). Процитовано 17 лютого 2021.
  7. Karasi Stanislav. reprezentacija.rs. 19 грудня 2009. Процитовано 17 лютого 2021.
  8. Нису други ванземаљци, већ смо ми зарибали („Политика“, 4. новембар 2014)

Посилання ред.