Стальнівці
Стальні́вці — село в Україні, у Мамалигівській сільській громаді Дністровського району Чернівецької області.
| село Стальнівці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Дністровський район |
| Громада | Мамалигівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 2104 |
| Поштовий індекс | 60362 |
| Телефонний код | +380 3733 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°18′07″ пн. ш. 26°32′57″ сх. д. / 48.30194° пн. ш. 26.54917° сх. д.Координати: 48°18′07″ пн. ш. 26°32′57″ сх. д. / 48.30194° пн. ш. 26.54917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
159 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60362 , Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Стальнівці |
| Карта | |
  Стальнівці | |
 Стальнівці | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село розташоване за 65 кілометрів від Чернівців. Найближча залізнична станція Мамалига розташована за 5 кілометрів від села.
Історія ред.
Вперше село Стальнівці згадується в документах 1432 року.
За даними на 1859 рік у власницькому селі, центрі Сталінештьської волості Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 838 осіб (421 чоловічої статі та 417 — жіночої), налічувалось 155 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у власницькому селі мешкало 1062 особи, налічувалось 215 дворових господарств, існували православна церква, школа, поштова станція[2]. За 7 верст — православна церква.
Жителі Стальнівців брали активну участь у Хотинському повстанні (1919 р.) проти румунської окупації. Керівником загону повсталих у селі був Х. С. Руснак.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
Населення ред.
У селі проживає 2104 чоловік, з яких 98 відсотків молдавани, решта — українці. румуни, білоруси, поляки. Населення із кожним роком зменшується через низьку народжуваність, та високу смертність серед старшого покоління, а також через відтік молодшого покоління, яке активно виїжджяє із села.
Інфраструктура ред.
У селі функціонують: середня школа, будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, п'ять торгових точок, кафе, відділення зв'язку, філіал Ощадбанку, комплексний приймальний пункт, стадіон на 1560 місць.
Відомі люди ред.
Село пишається своїми вихідцями. Серед них:
- С. І. Григоришин — кандидат історичних наук
- Г. Я. Жерновий — кандидат філологічних наук
- М. І. Барбакар — кандидат хімічних наук
- Брати М. А. і П. А. Балани — кандидати медичних наук.
Пам'ятка природи ред.
За 1,5 км на південний захід від села розташована геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення — печера Буковинка.
Примітки ред.
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 970)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |