Ставкірка

Ставкірка — назва стародавніх дерев'яних церков у Скандинавських країнах, насамперед у Норвегії.

Виникнення ставкірок ред.

Дослідники вважають, що християнство приносили в Скандинавію зі Сходу — німецькі місіонери, а з Заходу — місіонери британські. Нова релігія потребувала церков. Так виникають ставкірки — дерев'яні церкви каркасного (щоглового) типу. Щогла прийшла з кораблебудування, бо дозволяла стабілізувати похилий дах споруди, необхідний для швидкого збігання дощової води і куп снігу навесні.

Історія побуту ставкірок ред.

Музей дерев'яної архітектури, Увдал.

Можливо, зразком для ставкірок Скандинавії стали щоглові церкви Данії, де вони з'явились раніше. За перерахунками дослідників у термін 450 років (XI–XVI ст.) було побудовано близько 1 700 ставкірок у Скандинавії. Процес побудови нових церков загальмували декілька епідемій, у тому числі епідемія чуми 1349 року. Населення тодішньої Норвегії скоротилося майже на 50 відсотків. Недосконалі засоби укріплення деревини і вороже ставлення напівязичницького населення, що палило ставкірки, значно зменшило їх кількість. Ставкірки нищили найбільше в XVII столітті. У 1800 році їх нарахували близько 95, у 1850 було вже 63. У XX столітті залишилось 28 і їх кинулися рятувати як національне надбання.

Первісна ставкірка
Богослужіння в ставкірці.Худ. Гарріет Беукер, 1909 рік
Ставкірка з готичним шпилем, Родвен.
Ставкірка в Рінгебу.
Ставкірка в Геддалі.
Ставкірка з Гуля

Рятування ставкірок ред.

Боргундська ставкірка XII століття, Боргунд, Норвегія.

Зразок різьблення на західному порталі. Фресберг

Урнеська ставкірка

Воно прийшло лише в XIX столітті на хвилі оновлення зацікавленості до усіх історичних стилів і національного середньовіччя. Виникають значні колекції національного декоративно-ужиткового мистецтва, відділи середньовіччя в великих музеях і перші програми збереження національної архітектури.

Ініціатором рятування церков-ставкірок став художник за фахом Йохан Крістіан Даль (1788—1857). Подорож і навчання в Німеччині, життя в Дрездені, багатого на історичну спадщину, подорожі по Європі спричинили зацікавленість ставкірками на батьківщині. Завдяки зусиллям художника в Норвегії заснували Спілку охорони стародавніх пам'яток. За термін свого існування спілка віднайшла, вивчила і придбала дев'ять ставкірок попри інші предмети середньовіччя. Почалася реставрація дерев'яних церков Норвегії, першою серед яких стало рятування ставкірки в Геддале. У 1912 р. національно налаштоване Міністерство навколишнього середовища заснувало Управління культурним надбанням Норвегії. Воно існує і працює і досі. З 2001 року реалізується національна програма по рятуванню і реставрації усіх ставкірок країни, яку планують виконати до 2015 року.