Срібний Сидір Іванович
Сидір Іванович Срібний (28 грудня 1916 — 12 жовтня 1944[1]) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943). У роки Німецько-радянської війни командир 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, гвардії старший лейтенант[2].
| Сидір Іванович Срібний | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
28 грудня 1916 село Бірки (Великобагачанський район) Полтавської області, Україна | |||
| Смерть |
12 жовтня 1944 (27 років) біля с. Лігатне, Латвія | |||
| Поховання | Братський цвинтар (Рига)d | |||
| Країна | Російська імперія, УНР, СССР | |||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||
| Рід військ | стрілецькі війська | |||
| Роки служби | 1938—1944 | |||
| Партія | КПРС | |||
| Звання |
гвардії  Старший лейтенант | |||
| Командування | 4-ю стрілецькою ротою 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | |||
| Війни / битви |
Німецько-радянська війна * Чернігівсько-Прип'ятська операція * Битва за Дніпро * Битва за Київ (1943) * Калинковицько-Мозирська операція * Операція «Багратіон» * Ризька операція | |||
| Нагороди |
| |||
Біографія ред.
Народився 28 грудня 1916 року у селі Бірки Полтавської губернії Російської імперії. Українець. Закінчив 5 класів школи і курси рахівників в м. Миргород. Працював у колгоспі.
У РСЧА з 1938. Закінчив полкову школу.
З 7 липня 1941 на Північно-Західному фронті. У березні 1943 призначений командиром 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Відзначився при переправ через річку Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник М. П. Бударін написав, що в боях на Київському напрямку Срібний проявив себе виключно сміливим, витриманим і мужнім командиром. 24.9.1943 року першим зі своєю ротою форсував Дніпро і першим прийняв удар противника. На плацдармі відбив понад 15 атак, знищивши понад 200 солдат і офіцерів противника. Був контужений, але з поля бою не пішов[3].
17 жовтня 1943 року старшому лейтенанту Срібному Сидору Івановичу присвоєно звання Героя СССР з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[4].
С. І. Срібний бере участь у звільненні України і Білорусі, потім в Ризькій операції. В нагородному листі командир полку гвардії полковник Л. Г. Мірошниченко написав:
«9 жовтня 1944 року замінив вибулого командира батальйону. Першим форсував ріку Маза-Югла. Утримуючи плацдарм, відбив чисельні контратаки. 12 жовтня у вирішальних боях особистим прикладом надихав бійців на бойові подвиги. В цьому бою Срібний загинув смертю хоробрих. За мужність і хоробрість в бою з німецькими загарбниками удостоєний нагородження орденом Вітчизняної війні І ступеня»[5].
Гвардії старший лейтенант С. І. Срібний похований у м. Рига на основній ділянці Братського кладовища[6][7].
Нагороди ред.
- Медаль «Золота Зірка» № 1569 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
Пам'ять ред.
На батьківщині С. І. Срібного, в селі Бірки (Великобагачанський район) Полтавськой області, йому встановлена мемориальна дошка.
Примітки ред.
- ↑ В книзі Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 вказана дата 11.10.1944
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.793756, д.45, запись 150040001, стр.186 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.686196, д.7437, запись 29822528, стр.74 (рос.)
- ↑ http://voin.russkie.org.lv/riga_bralu.php [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] Воинские братские могилы (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.)
Посилання ред.
- Срібний Сидір Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Срибный С. И. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Полтава историческая [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Село Бірки
Література ред.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)