Спляча красуня
«При́спана красу́ня» (або «Зачарована красуня», часто помилково «Спляча красуня»[1]) — європейська казка. Найбільш відомий варіант казки опублікував 1697 року Шарль Перро. Існує також редакція казки братів Гріммів.
 | |
| Жанр | казка |
|---|---|
Сюжет (повна версія Шарля Перро) ред.
У короля й королеви народилася довгоочікувана дочка, і вони запрошують усіх фей королівства, опріч однієї, адже вона вже півстоліття не покидала свою вежу, й усі гадали: вона померла. У розпал бенкету з приводу хрестин з'явилася незапрошена фея, з якою, як їй здалося, повелися нечемно, тому що для неї не вистачило дорогоцінного столового приладдя. Коли всі феї, опріч однієї, яка завбачливо вирішила залишити за собою останнє слово, обдарували принцесу чарівними дарами, стара фея вимовила своє приголомшливе пророцтво: принцеса вколе палець об веретено — і помре. Остання фея пом'якшує вирок: так, принцеса вколе палець об веретено, але засне рівно на 100 років (в оригінальній версії Перро про принца не йдеться).
Король видає указ спалити всі прядки й веретена, але марно: через 16 років принцеса знаходить у вежі заміського замку стареньку, яка нічого не чула про королівський указ і пряла кужіль. Принцеса вколола палець об веретено й упала, як мертва. Пробудити її вже неможливо. З'являється фея, яка пом'якшила закляття, і просить короля й королеву покинути замок. Тим часом вона занурює замок у віковий сон, і навколо нього виростає непрохідний ліс, щоб ніхто не потрапив у замок завчасно. Минає 100 років — з'являється принц, потрапляє в замок — і принцеса прокидається (жодного поцілунку немає, вона прокинулася тільки тому, що настав час чарам відступити). Потім — таємні заручини. Принц щодня навідується до дружини, й у них народжуються діти — син на ім'я День і дівчинка — Зоря. Але мати принца запідозрила любовну інтригу й просить сина привезти до неї в замок невістку й онуків. Бувши спадковою людожеркою, вона ледь стримує бажання з'їсти онуків.
Принц їде на війну — і свекруха починає діяти. Спочатку вона наказує вбити внучку, потім — онука і нарешті дружину сина й приготувати їх щонайсмачніше. Але дворецький ховає нещасних на стайні, а королеві подає м'ясо тварин. Одного разу королева-людожерка, проходячи по двору, почула крики з конюшні: принцеса задумала висікти сина за витівку. Людоїдка так розгнівалася, що веліла поставити у дворі замку котел з усякими гадами та кинути туди невістку й онуків, але, на щастя, повертається принц. Неспроможна винести ганьби, людожерка сама кидається в котел і вмирає. У кінці казки мораль: жодна дівчина не буде спати ціле століття, щоб дочекатися нареченого з титулом і багатством.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Приспана красуня, сон-краса, сон-красуня і спляча красуня |. OnlineCorrector (укр.). 19 лютого 2016. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спляча красуня |
- Казка Шарля Перро «Спляча красуня» [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] (укр.) — переклад Семенюк В. С.
- Шарль Перро. «Зачарована красуня» [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] на «Читанці» [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.] (переклад Романа Терещенка)
- «Зачарована красуня» Шарль Перро [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Переказ з французької Романа Терещенка.