Вікіпедія

Список наймасивніших чорних дір

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Список наймасивніших чорних дір, виявлених на цей час (і ймовірних кандидатів), впорядкований за масою і вказує маси, виміряні в одиницях сонячної маси (M☉), приблизно 2×1030 кілограмів.

Художнє зображення надмасивної чорної діри, що поглинає речовину з акреційного диска

Вступ ред.

 
Порівняння Сонячної системи з великою і малою чорними дірами у галактиці OJ 287.

Надмасивна чорна діра (НМЧД) — це чорна діра розміром від сотень тисяч до мільярдів сонячних мас. Припускається, що такі чорні діри існують в центрах майже всіх масивних галактик. У деяких галактиках існують подвійні системи надмасивних чорних дір, як от у галактиці OJ 287. Однозначні динамічні докази наявності НМЧД існують лише в кількох галактиках[1], включаючи Чумацький Шлях, галактики Місцевої групи M31 і M32, а також кілька галактик за межами Місцевої групи, наприклад NGC 4395. У цих галактиках середньоквадратична швидкість зір або газу зростає як ~1/r поблизу центру, що вказує на наявність в центрі точкової маси. Але у більшості спостережуваних галактик середньоквадратичні швидкості пологі або навіть падають у напрямку до центру, тому для них неможливо з упевненістю стверджувати наявність надмасивної чорної діри[1]. Тим не менш, загальновизнано, що центр майже кожної галактики містить надмасивну чорну діру[2]. Причиною цього припущення є співвідношення М–сигма, тісний (з низькою статистичною дисперсією) зв’язок між масою діри в приблизно 10 галактиках із надійним виявленням надмасивних чорних дір і дисперсією швидкості зір у балджах цих галактик[3]. Хоч ця кореляція базується на невеликій кількості галактик, багато астрономів припускає наявність сильного зв’язку між утворенням чорної діри та самою галактикою[2].

Попри те, що НМЧД зараз існують майже в усіх масивних галактиках, більш масивні чорні діри зустрічаються рідко; на сьогодні їх виявлено лише кілька десятків. Визначати маси окремих НМЧД надзвичайно складно, тому вони досі залишаються областю активних досліджень. Поки що точні маси НМЧД визначалися лише для галактик в межах надскупчення Ланіакея та дляактивних ядер галактик.

Іншою проблемою для цього списку є метод, який використовується для визначення маси. Такі методи, як ревербераційне картування широкої лінії випромінювання, доплерівські вимірювання, дисперсія швидкості та співвідношення М–сигма, поки що не достатньо добре перевірені й відкалібровані. Маси, отримані даними методами, здебільшого суперечать одна одній.

Цей список містить надмасивні чорні діри з відомими масами, визначеними принаймні за порядком величини. Деякі об’єкти в цьому списку мають два посилання. Наприклад, 3C 273 має одне вимірювання Петерсона й ін. (2013) з використанням методу BLRM[4], а інше вимірювання Нельсона з використанням величини [OIII ]λ5007 та дисперсії швидкості[5] (2000). Зауважте, що цей список дуже неповний, оскільки лише Слоанівський цифровий огляд неба (SDSS) виявив 200000 квазарів, які, ймовірно, можуть бути пов'язані з чорними дірами в мільярди M☉. Крім того, є кілька сотень робіт з вимірюваннями мас чорних дір, які ще не включені до цього списку. Попри це, показано більшість добре відомих чорних дір з масами понад 1 мільярд M☉. В список включено всі галактики Мессьє з точно відомими чорними дірами.

Нові відкриття свідчать про те, що багато чорних дір, які називаються «надзвичайно великими», можуть перевищувати 100 мільярдів або навіть 1 трильйон M☉[6].

Список ред.

Через дуже великі значення мас, числа вказуються в експоненційному записі (мантиса, помножена на ступінь десяти). Значення з невизначеністю записуються в круглих дужках, якщо це можливо. Різні об'єкти в цьому списку мають різні методи вимірювання та різні систематичні похибки отриманих значень маси. Методи вимірювання описані в примітках.

Список наймасивніших чорних дір
Назва Маса в M☉
(Sun = 1 × 100) 		Примітки
SDSS J140821.67+025733.2 1.97×1011 Діаметр Шкварцшильда становить 1,17 трильйонів кілометрів. Массу ще не підтвердили.
Фенікс A 1×1011[7] Оцінено за допомогою калориметричної моделі адіабатичного росту ядра на основі моделі Серсіка з n=4. Це узгоджується з еволюційним моделюванням акреції газу та профілями щільності галактики[7]. Маса не вимірювалася безпосередньо.
TON 618 6.6×1010[8] Оцінено на основі кореляції лінії Hβ у випромінюванні квазара.
4C +74.13[en] 5.13+9.66
−3.35×1010[9][10]		 Спричинила колосальний спалах АЯГ після накопичення 600 мільйонів M☉ речовини.

Розрахованона основі дослідження ядра центральної галактики[9][10] Попередні непрямі припущення щодо ефективності акреції газу та реактивної потужності дають нижню межу в 1 мільярд M☉[11][12][13].

Вищевказані маси більші, ніж передбачення моделей росту чорної діри, і тому є ненадійними.
(Теоретична межа) 5×1010 Це максимальна маса чорної діри, яку передбачають моделі, принаймні для надмасивної чорної діри, що сяє через акрецію. Близько 1010 M☉ інтенсивне випромінювання і утворення зір в акреційному диску сповільнюють ріст чорної діри. За вік Всесвіту чорні діри не встигнуть вирости до мас, більших за цю межу[14][15][16][17]. Наведено для довідки.
Гольмберг 15A[en] (4.0±0.8)×1010[18] Зазначену масу отримано за допомогою орбітальних осесиметричних моделей Шварцшильда. Попередні оцінки коливаються від ~310 мільярдів M☉ до 3 мільярдів M☉, усі вони ґрунтуються на емпіричних масштабних співвідношеннях і, таким чином, отримані шляхом екстраполяції, а не з кінематичних вимірювань[19].
IC 1101 (4–10)×1010[20] Оцінено на основі властивостей головної галактики (Співвідношення Фабер — Джексона); масу безпосередньо не вимірювали.
S5 0014+81[en] 4×1010[21][22][23] У статті 2010 року було припущено, що випромінювання колімується навколо осі струменя, що створює оптичну ілюзію дуже високої яскравості, і, отже, можливе завищення маси чорної діри[21].
SMSS J215728.21-360215.1 (3.4±0.6)×1010[24] Оцінено за допомогою спектроскопічних вимірювань у ближньому інфрачервоному діапазоні дублета лінії випромінювання MgII.
SDSS J102325.31+514251.0 3.31+0.67
−0.56×1010[25]		 Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання MgII квазара.
H1821+643[en] 3×1010[26] Значення, отримане як непряма оцінка з використанням моделі мінімальної світності Еддінгтона, необхідної для врахування комптонівського охолодження навколишнього скупчення[26].
NGC 6166 2.84+0.27
−0.18×1010[27]		 Центральна галактика скупчення Abell 2199; відомий своїм релятивістським джетом довжиною в сто тисяч світлових років.
2MASS J13260399+7023462 (2.7±0.4)×1010[28] Розраховано з використанням ширини напівмаксимумів лінії випромінювання CIV і монохроматичної світності на довжині хвилі 1350 Å.
APM 08279+5255[en] 2.3×1010[29]
1.0+0.17
−0.13×1010[30]		 На основі ширини лінії CO орбітального молекулярного газу[29]та реверберації з використанням ліній випромінювання SiIV і CIV[30].
NGC 4889 (2.1±1.6)×1010[31][32] Найкраща оцінка: діапазон від 6 до 37 мільярдів M☉.[31][32]
SDSS J074521.78+734336.1 (1.95±0.05)×1010[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
OJ 287 1.8×1010[33] Менша чорна діра розміром 100 мільйонів M☉ обертається навколо цієї за 12 років (див. супутник OJ 287 нижче).
NGC 1600 (1.7±0.15)×1010[34][35] Безпрецедентно масивна по відношенню до місця свого розташування: еліптичної галактики в розрідженому середовищі.
SDSS J010013.02+280225.8 5.0×109 – 1.58×1010[36]
SDSS J08019.69+373047.3 (1.51±0.31)×1010[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
SDSS J115954.33+201921.1 (1.41±0.10)×1010[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
SDSS J075303.34+423130.8 (1.38±0.03)×1010[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J080430.56+542041.1 (1.35±0.22)×1010[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
Abell 1201 BCG (1.3±0.6)×1010[37] Оцінено за сильним гравітаційним лінзуванням фонової галактики[37]. Існує небезпека неоднозначності між визначенням маси чорної діри і профілем темної матерії скупчення галактик[38].
SDSS J081855.77+095848.0 (1.20±0.06)×1010[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
NGC 1270 1.2×1010[39] Еліптична галактика, розташована в скупченні Персея. Також це АЯГ низької світності.[40]
SDSS J082535.19+512706.3 (1.12±0.20)×1010[25] Оцінено за емісійною лінією квазара Hβ
SDSS J013127.34-032100.1 (1.1±0.2)×1010[41] Оцінено на основі моделювання спектру акреційного диска[41].
PSO J334.2028+01.4075 1×1010[42] Насправді є дві чорні діри, які обертаються одна навколо одної в тісній парі з періодом 542 дні. Вказано більшу з них. Маса меншої не визначена[42].
Центральна чорна діра галактики RX J1532.9+3021[fr] 1×1010[43]
QSO B2126-158 1×1010[21]
NGC 1281 1×1010[44] Компактна еліптична галактика в скупченні Персея. Оцінки маси коливаються від 10 мільярдів M☉ до <5 мільярдів M☉[45].
SDSS J015741.57-010629.6 (9.8±1.4)×109[25]
NGC 3842 9.7+3.0
−2.5×109[31][32] 		Найяскравіша галактика в скупченні Лева
SDSS J230301.45-093930.7 (9.12±0.88)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
SDSS J140821.67+025733.2 8×109[46] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
SDSS J075819.70+202300.9 (7.8±3.9)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
CID-947 6.9+0.8
−1.2×109[47] 		Становить 10% загальної маси галактики. Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J080956.02+502000.9 (6.46±0.45)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J014214.75+002324.2 (6.31±1.16)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
Мессьє 87 7.22+0.34
−0.40×109[48]
6.3×109[49] 		Центральна галактика скупчення Діви; перша чорна діра, яку вдалось безпосередньо побачити в радіотелескоп.
NGC 5419 7.2+2.7
−1.9×109[50]		 Оцінено за розподілом швидкості зірок. Друга надмасивна чорна діра-супутник може обертатися на орбіті близько 70 парсек[50]
SDSS J025905.63+001121.9 (5.25±0.73)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J094202.04+042244.5 (5.13±0.71)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
QSO B0746+254 5×109[21]
QSO B2149-306 5×109[21]
SDSS J090033.50+421547.0 (4.7±0.2)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
Мессьє 60 (4.5±1.0)×109[51]
SDSS J011521.20+152453.3 (4.1±2.4)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
QSO B0222+185 4×109[21]
Геркулес A[en] (3C 348) 4×109 Відома своїм релятивістським джетом довжиною в мільйон світлових років.
Abell 1836-BCG 3.61+0.41
−0.50×109[52]
SDSS J213023.61+122252.0 (3.5±0.2)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J173352.23+540030.4 (3.4±0.4)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
SDSS J025021.76-075749.9 (3.1±0.6)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
NGC 1271 3.0+1.0
−1.1×109[53]		 Компактна еліптична або лінзоподібна галактика в скупченні Персея[54]
SDSS J030341.04-002321.9 (3.0±0.4)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара MgII.
QSO B0836+710 3×109[21]
SDSS J224956.08+000218.0 (2.63±1.21)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J030449.85-000813.4 (2.4±0.50)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
SDSS J234625.66-001600.4 (2.24±0.15)×109[25] Оцінено на основі кореляції ліній випромінювання квазара Hβ.
PKS 2128-123 2.02×109[55]
ULAS J1120+0641[en] 2×109[56][57]
QSO 0537-286 2×109[21]
NGC 3115 2×109[58]
Q0906+6930[en] 2×109[59] Найвіддаленіший блазар, на z = 5.47
QSO B0805+614 1.5×109[21]
Мессьє 84 1.5×109[60]
J100758.264+211529.207[en] (1.5±0.2)×109[61] Другий за віддаленістю відомий квазар
PKS 2059+034 1.36×109[55]
Abell 3565-BCG 1.34+0.21
−0.19×109[52]
NGC 7768 1.3+0.5
−0.4×109[32]
NGC 1277 1.2×109[62] Колись вважалося, що чорна діра настільки масивна, що це суперечить теоріям утворенням і еволюції галактик[63], повторний аналіз даних переглянув їх у бік зменшення до приблизно третини початкової оцінки[64], а потім до однієї десятої[62]
QSO B225155+2217 1×109[21]
QSO B1210+330 1×109[21]
Лебідь A 1×109[65] Найяскравіше позасонячне радіоджерело в небі, яке видно на частотах понад 1 ГГц
Галактика Сомбреро 1×109[66] Болометрично найяскравіша галактика в локальному Всесвіті, а також найближча до Землі чорна діра з масою в мільярд сонячних мас.
Маркарян 501[en] 9×108–3.4×109[67] Найяскравіший об’єкт на небі в гамма-променях дуже високої енергії
PG 1426+015 (1.298±0.385)×109[4]
467740000[5]
3C 273 (8.86±1.87)×108[4]
550000000[5]		 Найяскравіший квазар на небі
ULAS J1342+0928[en] 8×108[68] Найвіддаленіший квазар[68] − поточний рекордсмен на z=7.54[68]
Мессьє 49 5.6×108[69]
ESO 444-46[en] 5.01×108–7.76×1010[9][10] Найяскравіша галактика скупчення Abell 3558 у центрі надскупчення Шеплі; оцінюється за допомогою сфероїдального профілю світності головної галактики.
NGC 1399 5×108[70] Центральна галактика скупчення Печі
PG 0804+761 (6.93±0.83)×108[4]
190550000[5]
PG 1617+175 (5.94±1.38)×108[4]
275420000[5]
PG 1700+518 7.81+1.82
−1.65×108[4]
60260000[5]
UGC 12591 (6.18±2.61)×108[71]
NGC 4261 4×108[72] Відомий своїм релятивістським джетом довжиною 88 000 світлових років[73]
PG 1307+085 (4.4±1.23)×108[4]
281 840 000[5]
SAGE0536AGN (3.5±0.8)×108[74][75] Становить 1,4% маси галактики
NGC 1275 3.4×108[76][77] Центральна галактика скупчення Персея
3C 390.3[en] (2.87±0.64)×108[4]
338840000[5]
II Zwicky 136 (4.57±0.55)×108[4]
144540000[5]
PG 0052+251 (3.69±0.76)×108[4]
218780000[5]
Мессьє 59 2.7×108[78] This black hole has a retrograde rotation.[79]
PG 1411+442 (4.43±1.46)×108[4]
79430000[5]
Маркарян 876 (2.79±1.29)×108[4]
240000000[5]
Галактика Андромеди 2.3×108 Найближча до Чумацького Шляху велика галактика
PG 0953+414 (2.76±0.59)×108[4]
182000000[5]
PG 0026+129 (3.93±0.96)×108[4]
53700000[5]
Fairall 9 (2.55±0.56)×108[4]
79430000[5]
NGC 7727 1.54+0.18
−0.15×108[80] 		Має супутник масою 6.3×106 і є найближчою до Землі підтвердженою подвійною чорною дірою на відстані приблизно 89 мільйонів світлових років
Маркарян 1095 (1.5±0.19)×108[4]
182000000[5]
Мессьє 105 1.4×108–2×108[81]
Маркарян 509 (1.43±0.12)×108[4]
57550000[5]
Супутник OJ 287 1×108[33] Менша чорна діра, що обертається навколо головної чорної діри у OJ 287 (див. вище)
RX J1242-11[en] 1×108[82] За спостереженнями рентгенівської обсерваторії Чандра припливно руйнує зорю[82][83]
Мессьє 85 1×108[84]
NGC 5548 (6.71±0.26)×107[4]
123000000[5]
PG 1211+143 (1.46±0.44)×108[4]
40740000[5]
Мессьє 88 8×107[85]
Мессьє 81 (Bode's Galaxy) 7×107[86]
Маркарян 771 (7.32±3.52)×107[4]
7.586×107[5]
Мессьє 58 7×107[87]
PG 0844+349 (9.24±3.81)×107[4]
2.138×107[5]
Центавр A 5.5×107[88] Також відомий своім релятивістським джетом довжиною в мільйон світлових років[89]
Маркарян 79 (5.24±1.44)×107[4]
5.25×107[5]
Мессьє 96 48000000[90] Нижні оцінки маси можуть досягати 1,5 мільйона сонячних мас
Маркарян 817 (4.94±0.77)×107[4]
4.365×107[5]
NGC 3227 (4.22±2.14)×107[4]
3.89×107[5]
NGC 4151 primary 4×107[91][92]
3C 120 5.55+3.14
−2.25×107[4]
2.29×107[5]
Маркарян 279 (3.49±0.92)×107[4]
4.17×107[5]
NGC 3516 (4.27±1.46)×107[4]
2.3×107[5]
NGC 863 (4.75±0.74)×107[4]
1.77×107[5]
Мессьє 82 (Cigar Galaxy) 3×107[93] Типова галактика зі спалахом зореутворення[94].
Мессьє 108 2.4×107[95]
M60-UCD1 2×107[96] Складає 15% маси галактики.
NGC 3783 (2.98±0.54)×107[4]
9300000[5]
Маркарян 110 (2.51±0.61)×107[4]
5620000[5]
Маркарян 335[en] (1.42±0.37)×107[4]
6310000[5]
NGC 4151 secondary 10000000[92]
NGC 7469 (12.2±1.4)×106[4]
6460000[5]
IC 4329 A 9.90+17.88
−11.88×106[4]
5010000[5]
NGC 4593 5.36+9.37
−6.95×106[4]
8130000[5]
Мессьє 61 5×106[97]
Мессьє 32 1.5×106–5×106[98] Карликова галактика-супутник Галактики Андромеди.
Стрілець A* 4.3×106[99] Чорна діра в центрі Чумацького Шляху.

Посилання ред.

  1. ↑ а б Merritt, David (2013). Dynamics and Evolution of Galactic Nuclei. Princeton, NJ: Princeton University Press. с. 23. ISBN 978-0-691-15860-0.
  2. ↑ а б King, Andrew (15 вересня 2003). Black Holes, Galaxy Formation, and the MBH-σ Relation. The Astrophysical Journal Letters. 596 (1): L27—L29. arXiv:astro-ph/0308342. Bibcode:2003ApJ...596L..27K. doi:10.1086/379143.
  3. ↑ Ferrarese, Laura; Merritt, David (10 серпня 2000). A Fundamental Relation between Supermassive Black Holes and Their Host Galaxies. The Astrophysical Journal. The American Astronomical Society. 539 (1): L9—12. arXiv:astro-ph/0006053. Bibcode:2000ApJ...539L...9F. doi:10.1086/312838.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал Peterson, Bradley M. (2013). Measuring the Masses of Supermassive Black Holes (PDF). Space Science Reviews. 183 (1–4): 253. Bibcode:2014SSRv..183..253P. doi:10.1007/s11214-013-9987-4. Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2019. Процитовано 26 грудня 2022.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал Nelson, Charles H. (2000). Black Hole Mass, Velocity Dispersion, and the Radio Source in Active Galactic Nuclei. The Astrophysical Journal. 544 (2): L91—L94. arXiv:astro-ph/0009188. Bibcode:2000ApJ...544L..91N. doi:10.1086/317314.
  6. ↑ September 2020, Paul Sutter 29 (29 вересня 2020). Black holes so big we don't know how they form could be hiding in the universe. Space.com (англ.). Процитовано 6 лютого 2021.
  7. ↑ а б Brockamp, M.; Baumgardt, H.; Britzen, S.; Zensus, A. (January 2016). Unveiling Gargantua: A new search strategy for the most massive central cluster black holes. Astronomy & Astrophysics. 585. A153. arXiv:1509.04782. Bibcode:2016A&A...585A.153B. doi:10.1051/0004-6361/201526873. S2CID 54641547.
  8. ↑ Shemmer, O.; Netzer, H.; Maiolino, R.; Oliva, E.; Croom, S.; Corbett, E.; di Fabrizio, L. (2004). Near-infrared spectroscopy of high-redshift active galactic nuclei. I. A metallicity-accretion rate relationship. The Astrophysical Journal. 614 (2): 547—557. arXiv:astro-ph/0406559. Bibcode:2004ApJ...614..547S. doi:10.1086/423607. S2CID 119010341.
  9. ↑ а б в Dullo, B.T. (22 листопада 2019). The Most Massive Galaxies with Large Depleted Cores: Structural Parameter Relations and Black Hole Masses. The Astrophysical Journal. 886 (2): 80. arXiv:1910.10240. Bibcode:2019ApJ...886...80D. doi:10.3847/1538-4357/ab4d4f. S2CID 204838306.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ а б в Dullo, B.T.; de Paz, A.G.; Knapen, J.H. (18 лютого 2021). Ultramassive black holes in the most massive galaxies: MBH−σ versus MBH−Rb. The Astrophysical Journal. 908 (2): 134. arXiv:2012.04471. Bibcode:2021ApJ...908..134D. doi:10.3847/1538-4357/abceae. S2CID 227745078.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  11. ↑ Most Powerful Eruption In The Universe Discovered NASA/Marshall Space Flight Center (ScienceDaily) January 6, 2005
  12. ↑ McNamara, B. R.; Nulsen, P. E. J.; Wise, M. W.; Rafferty, D. A.; Carilli, C.; Sarazin, C. L.; Blanton, E. L. (2005). The heating of gas in a galaxy cluster by X-ray cavities and large-scale shock fronts. Nature. 433 (7021): 45—47. Bibcode:2005Natur.433...45M. doi:10.1038/nature03202. PMID 15635404. S2CID 4340763.
  13. ↑ Rafferty, D. A.; McNamara, B. R.; Nulsen, P. E. J.; Wise, M. W. (2006). The Feedback-regulated Growth of Black Holes and Bulges through Gas Accretion and Starbursts in Cluster Central Dominant Galaxies. The Astrophysical Journal. 652 (1): 216—231. arXiv:astro-ph/0605323. Bibcode:2006ApJ...652..216R. doi:10.1086/507672. S2CID 9481371.
  14. ↑ King, Andrew (February 2016). How big can a black hole grow?. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. 456 (1): L109—L112. arXiv:1511.08502. Bibcode:2016MNRAS.456L.109K. doi:10.1093/mnrasl/slv186. S2CID 40147275.
  15. ↑ Trosper, Jaime (5 травня 2014). Is There a Limit to How Large Black Holes Can Become?. futurism.com. Процитовано 27 листопада 2018.
  16. ↑ Clery, Daniel (21 грудня 2015). Limit to how big black holes can grow is astonishing. sciencemag.org. Процитовано 27 листопада 2018.
  17. ↑ Black holes could grow as large as 50 billion suns before their food crumbles into stars, research shows. University of Leicester. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 27 листопада 2018.
  18. ↑ Mehrgan, K.; Thomas, J.; Saglia, R.; Massalay, X.; Erwin, P.; Bender, R.; Kluge, M.; Fabricius, M. (2019). A 40-billion solar mass black hole in the extreme core of Holm 15A, the central galaxy of Abell 85. The Astrophysical Journal. 887 (2): 195. arXiv:1907.10608. Bibcode:2019ApJ...887..195M. doi:10.3847/1538-4357/ab5856. S2CID 198899965.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. ↑ López-Cruz, O.; Añorve, C.; Birkinshaw, M.; Worrall, D. M.; Ibarra-Medel, H. J.; Barkhouse, W. A.; Torres-Papaqui, J. P.; Motta, V. (2014). The Brightest Cluster Galaxy in Abell 85: The Largest Core Known So Far. The Astrophysical Journal. 795 (2): L31. arXiv:1405.7758. Bibcode:2014ApJ...795L..31L. doi:10.1088/2041-8205/795/2/L31. S2CID 1140857.
  20. ↑ Dullo, Bililign T.; Graham, Alister W.; Knapen, Johan H. (October 2017). A remarkably large depleted core in the Abell 2029 BCG IC 1101. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 471 (2): 2321—2333. arXiv:1707.02277. Bibcode:2017MNRAS.471.2321D. doi:10.1093/mnras/stx1635. S2CID 119000593.
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м Ghisellini, G.; Ceca, R. Della; Volonteri, M.; Ghirlanda, G.; Tavecchio, F.; Foschini, L.; Tagliaferri, G.; Haardt, F.; Pareschi, G.; Grindlay, J. (2010). Chasing the heaviest black holes in active galactic nuclei, the largest black hole. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 405 (1): 387. arXiv:0912.0001. Bibcode:2010MNRAS.405..387G. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.16449.x. S2CID 40214759.
  22. ↑ Ghisellini, G.; Foschini, L.; Volonteri, M.; Ghirlanda, G.; Haardt, F.; Burlon, D.; Tavecchio, F. та ін. (14 липня 2009). The blazar S5 0014+813: a real or apparent monster?. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. v2. 399 (1): L24—L28. arXiv:0906.0575. Bibcode:2009MNRAS.399L..24G. doi:10.1111/j.1745-3933.2009.00716.x. S2CID 14438667.
  23. ↑ Gaensler, Bryan (3 липня 2012). Extreme Cosmos: A Guided Tour of the Fastest, Brightest, Hottest, Heaviest, Oldest, and Most Amazing Aspects of Our Universe. ISBN 978-1-101-58701-0.
  24. ↑ Christopher A Onken; Fuyan Bian; Xiaohui Fan; Feige Wang; Christian Wolf; Jinyi Yang (August 2020), thirty-four billion solar mass black hole in SMSS J2157–3602, the most luminous known quasar, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 496 (2): 2309, arXiv:2005.06868, Bibcode:2020MNRAS.496.2309O, doi:10.1093/mnras/staa1635
  25. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Zuo, Wenwen; Wu, Xue-Bing; Fan, Xiaohui; Green, Richard; Wang, Ran; Bian, Fuyan (2014). Black Hole Mass Estimates and Rapid Growth of Supermassive Black Holes in Luminous $z \sim$ 3.5 Quasars. The Astrophysical Journal. 799 (2): 189. arXiv:1412.2438. Bibcode:2015ApJ...799..189Z. doi:10.1088/0004-637X/799/2/189. S2CID 73642040.
  26. ↑ а б Walker, S. A.; Fabian, A. C.; Russell, H. R.; Sanders, J. S. (2014). The effect of the quasar H1821+643 on the surrounding intracluster medium: Revealing the underlying cooling flow. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 442 (3): 2809. arXiv:1405.7522. Bibcode:2014MNRAS.442.2809W. doi:10.1093/mnras/stu1067. S2CID 118724526.
  27. ↑ Magorrian, J.; Tremaine, S.; Richstone, D.; Bender, R.; Bower, G.; Dressler, A.; Faber, S.~M.; Gebhardt, K.; Green, R.; Grillmair, C.; Kormendy, J.; Lauer, T. (June 1998). The Demography of Massive Dark Objects in Galaxy Centers. The Astronomical Journal. 115 (6): 2285—2305. arXiv:astro-ph/9708072. Bibcode:1998AJ....115.2285M. doi:10.1086/300353. S2CID 17256372.
  28. ↑ Jeram, Sarik; Gonzalez, Anthony; Eikenberry, Stephen; Stern, Daniel; Mendes De Oliveira, Claudia Lucia; Izuti Nakazono, Lilianne Mariko; Ackley, Kendall (2020). An Extremely Bright QSO at z = 2.89. The Astrophysical Journal. 899 (1): 76. arXiv:2006.11915. Bibcode:2020ApJ...899...76J. doi:10.3847/1538-4357/ab9c95. S2CID 219966890.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  29. ↑ а б Riechers, D. A.; Walter, F.; Carilli, C. L.; Lewis, G. F. (2009). Imaging The Molecular Gas in a z = 3.9 Quasar Host Galaxy at 0farcs3 Resolution: A Central Sub-Kiloparsec Scale Star Formation Reservoir in APM 08279+5255. The Astrophysical Journal. 690 (1): 463—485. arXiv:0809.0754. Bibcode:2009ApJ...690..463R. doi:10.1088/0004-637X/690/1/463. S2CID 13959993.
  30. ↑ а б Saturni, F. G.; Trevese, D.; Vagnetti, F.; Perna, M.; Dadina, M. (2016). A multi-epoch spectroscopic study of the BAL quasar APM 08279+5255. II. Emission- and absorption-line variability time lags. Astronomy and Astrophysics. 587: A43. arXiv:1512.03195. Bibcode:2016A&A...587A..43S. doi:10.1051/0004-6361/201527152. S2CID 118548618.
  31. ↑ а б в McConnell, Nicholas J.; Ma, Chung-Pei; Gebhardt, Karl; Wright, Shelley A.; Murphy, Jeremy D.; Lauer, Tod R.; Graham, James R.; Richstone, Douglas O. (2011). Two ten-billion-solar-mass black holes at the centres of giant elliptical galaxies. Nature. 480 (7376): 215—8. arXiv:1112.1078. Bibcode:2011Natur.480..215M. doi:10.1038/nature10636. PMID 22158244. S2CID 4408896.
  32. ↑ а б в г McConnell, N. J.; Ma, C.-P.; Murphy, J. D.; Gebhardt, K.; Lauer, T. R.; Graham, J. R.; Wright, S. A.; Richstone, D. O. (2012). Dynamical Measurements of Black Hole Masses in Four Brightest Cluster Galaxies at 100 Mpc. The Astrophysical Journal. 756 (2): 179. arXiv:1203.1620. Bibcode:2012ApJ...756..179M. doi:10.1088/0004-637X/756/2/179. S2CID 119114155.
  33. ↑ а б Valtonen, M. J.; Ciprini, S.; Lehto, H. J. (2012). On the masses of OJ287 black holes. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 427 (1): 77—83. arXiv:1208.0906. Bibcode:2012MNRAS.427...77V. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21861.x. S2CID 118483466.
  34. ↑ Thomas, J.; Ma, C.-P.; McConnell, N. J.; Greene, J. E.; Blakeslee, J. P.; Janish, R. (2016). A 17-billion-solar-mass black hole in a group galaxy with a diffuse core. Nature. 532 (7599): 340—342. arXiv:1604.01400. Bibcode:2016Natur.532..340T. doi:10.1038/nature17197. PMID 27049949. S2CID 4454301.
  35. ↑ Morrow, Ashley (5 квітня 2016). Behemoth Black Hole Found in an Unlikely Place.
  36. ↑ https://arxiv.org/abs/2211.16261
  37. ↑ а б Smith, R. J.; Lucey, J. R.; Edge, A. C. (2017). A counterimage to the gravitational arc in Abell 1201: Evidence for IMF variations or a 1010 Msun black hole?. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 467 (1): 836—848. arXiv:1701.02745. Bibcode:2017MNRAS.467..836S. doi:10.1093/mnras/stx059. S2CID 59965783.
  38. ↑ Smith, R. J.; Lucey, J. R.; Edge, A. C. (2017). Stellar dynamics in the strong-lensing central galaxy of Abell 1201: A low stellar mass-to-light ratio a large central compact mass and a standard dark matter halo. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 1706 (1): 383—393. arXiv:1706.07055. Bibcode:2017MNRAS.471..383S. doi:10.1093/mnras/stx1573. S2CID 54757451.
  39. ↑ Ferré-Mateu, Anna; Mezcua, Mar; Trujillo, Ignacio; Balcells, Marc; Bosch, Remco C. E. van den (21 липня 2015). Massive Relic Galaxies Challenge the Co-Evolution of Super-Massive Black Holes and Their Host Galaxies. The Astrophysical Journal (англ.). 808 (1): 79. arXiv:1506.02663. Bibcode:2015ApJ...808...79F. doi:10.1088/0004-637X/808/1/79. ISSN 1538-4357. S2CID 118777377.
  40. ↑ Park, Songyoun; Yang, Jun; Oonk, J. B. Raymond; Paragi, Zsolt (22 листопада 2016). Discovery of five low-luminosity active galactic nuclei at the centre of the Perseus cluster. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 465 (4): 3943—3948. arXiv:1611.05986. Bibcode:2017MNRAS.465.3943P. doi:10.1093/mnras/stw3012. ISSN 0035-8711. S2CID 53538944.
  41. ↑ а б Ghisellini, G.; Tagliaferri, G.; Sbarrato, T.; Gehrels, N. (2015). SDSS J013127.34-032100.1: A candidate blazar with a 11 billion solar mass black hole at $z$=5.18. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. 450: L34—L38. arXiv:1501.07269. Bibcode:2015MNRAS.450L..34G. doi:10.1093/mnrasl/slv042. S2CID 118449836.
  42. ↑ а б Liu, Tingting; Gezari, Suvi; Heinis, Sebastien; Magnier, Eugene A.; Burgett, William S.; Chambers, Kenneth; Flewelling, Heather; Huber, Mark; Hodapp, Klaus W.; Kaiser, Nicholas; Kudritzki, Rolf-Peter; Tonry, John L.; Wainscoat, Richard J.; Waters, Christopher (2015). A Periodically Varying Luminous Quasar at z=2 from the Pan-STARRS1 Medium Deep Survey: A Candidate Supermassive Black Hole Binary in the Gravitational Wave-Driven Regime. The Astrophysical Journal. 803 (2): L16. arXiv:1503.02083. Bibcode:2015ApJ...803L..16L. doi:10.1088/2041-8205/803/2/L16. S2CID 118580031.
  43. ↑ Hlavacek-Larrondo, J.; Allen, S. W.; Taylor, G. B.; Fabian, A. C.; Canning, R. E. Ato.; Werner, N.; Sanders, J. S.; Grimes, C. K.; Ehlert, S.; von Der Linden, A. (2013). Probing the extreme realm of AGN feedback in the massive galaxy cluster, RX J1532.9+3021. The Astrophysical Journal. 777 (2): 163. arXiv:1306.0907. Bibcode:2013ApJ...777..163H. doi:10.1088/0004-637X/777/2/163. S2CID 118597740.
  44. ↑ Yıldırım, Akın; Bosch, Van Den; E, Remco C.; van de Ven, Glenn; Dutton, Aaron; Läsker, Ronald; Husemann, Bernd; Walsh, Jonelle L.; Gebhardt, Karl (11 лютого 2016). The massive dark halo of the compact early-type galaxy NGC 1281. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 456 (1): 538—553. arXiv:1511.03131. Bibcode:2016MNRAS.456..538Y. doi:10.1093/mnras/stv2665. ISSN 0035-8711. S2CID 118483580.
  45. ↑ Ferré-Mateu, Anna; Mezcua, Mar; Trujillo, Ignacio; Balcells, Marc; Bosch, Remco C. E. van den (21 липня 2015). Massive Relic Galaxies Challenge the Co-Evolution of Super-Massive Black Holes and Their Host Galaxies. The Astrophysical Journal (англ.). 808 (1): 79. arXiv:1506.02663. Bibcode:2015ApJ...808...79F. doi:10.1088/0004-637x/808/1/79. ISSN 1538-4357. S2CID 118777377.
  46. ↑ Guo, Hengxiao; J. Barth, Aaron (2021). The Quasar SDSS J140821.67+025733.2 Does Not Contain a 196 Billion Solar Mass Black Hole. American Astronomical Society. 5 (1): 2. Bibcode:2021RNAAS...5....2G. doi:10.3847/2515-5172/abd7f9.
  47. ↑ Trakhtenbrot, Benny; Megan Urry, C.; Civano, Francesca; Rosario, David J.; Elvis, Martin; Schawinski, Kevin; Suh, Hyewon; Bongiorno, Angela; Simmons, Brooke D. (2015). An Over-Massive Black Hole in a Typical Star-Forming Galaxy, 2 Billion Years After the Big Bang. Science. 349 (168): 168—171. arXiv:1507.02290. Bibcode:2015Sci...349..168T. doi:10.1126/science.aaa4506. PMID 26160942. S2CID 22406584.
  48. ↑ Oldham, L. J.; Auger, M. W. (2016). Galaxy structure from multiple tracers – II. M87 from parsec to megaparsec scales. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 457 (1): 421—439. arXiv:1601.01323. Bibcode:2016MNRAS.457..421O. doi:10.1093/mnras/stv2982. S2CID 119166670.
  49. ↑ Walsh, Jonelle L.; Barth, Aaron J.; Ho, Luis C.; Sarzi, Marc (June 2013). The M87 Black Hole Mass from Gas-dynamical Models of Space Telescope Imaging Spectrograph Observations. The Astrophysical Journal. 770 (2): 86. arXiv:1304.7273. Bibcode:2013ApJ...770...86W. doi:10.1088/0004-637X/770/2/86. S2CID 119193955.
  50. ↑ а б Mazzalay, X.; Thomas, J.; Saglia, R. P.; Wegner, G. A.; Bender, R.; Erwin, P.; Fabricius, M. H.; Rusli, S. P. (2016). The supermassive black hole and double nucleus of the core elliptical NGC 5419. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 462 (3): 2847—2860. arXiv:1607.06466. Bibcode:2016MNRAS.462.2847M. doi:10.1093/mnras/stw1802. S2CID 119236364.
  51. ↑ Juntai Shen; Karl Gebhardt (2010). The Supermassive Black Hole and Dark Matter Halo of NGC 4649 (M60). The Astrophysical Journal. 711 (1): 484—494. arXiv:0910.4168. Bibcode:2010ApJ...711..484S. doi:10.1088/0004-637X/711/1/484. S2CID 119291328.
  52. ↑ а б Dalla Bontà, E.; Ferrarese, L.; Corsini, E. M.; Miralda-Escudé, J.; Coccato, L.; Sarzi, M.; Pizzella, A.; Beifiori, A. (2009). The High-Mass End of the Black Hole Mass Function: Mass Estimates in Brightest Cluster Galaxies. The Astrophysical Journal. 690 (1): 537—559. arXiv:0809.0766. Bibcode:2009ApJ...690..537D. doi:10.1088/0004-637X/690/1/537. S2CID 17074507.
  53. ↑ Walsh, Jonelle L.; Bosch, Remco C. E. van den; Gebhardt, Karl; Yildirim, Akin; Gültekin, Kayhan; Husemann, Bernd; Richstone, Douglas O. (3 серпня 2015). The Black Hole in the Compact, High-Dispersion Galaxy NGC 1271. The Astrophysical Journal (англ.). 808 (2): 183. arXiv:1506.05129. Bibcode:2015ApJ...808..183W. doi:10.1088/0004-637X/808/2/183. ISSN 1538-4357. S2CID 41570998.
  54. ↑ Graham, Alister W.; Ciambur, Bogdan C.; Savorgnan, Giulia A. D. (2016). Disky Elliptical Galaxies and the Allegedly Over-massive Black Hole in the Compact "ES" Galaxy NGC 1271. The Astrophysical Journal (англ.). 831 (2): 132. arXiv:1608.00711. Bibcode:2016ApJ...831..132G. doi:10.3847/0004-637X/831/2/132. ISSN 0004-637X. S2CID 118435675.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  55. ↑ а б Oshlack, A. Y. K. N.; Webster, R. L.; Whiting, M. T. (2002). Black Hole Mass Estimates of Radio‐selected Quasars. The Astrophysical Journal. 576 (1): 81—88. arXiv:astro-ph/0205171. Bibcode:2002ApJ...576...81O. doi:10.1086/341729. S2CID 15343258.
  56. ↑ Daniel J. Mortlock; Stephen J. Warren; Bram P. Venemans; Patel; Hewett; McMahon; Simpson; Theuns; Gonzáles-Solares; Adamson; Dye; Hambly; Hirst; Irwin; Kuiper; Lawrence; Röttgering та ін. (2011). A luminous quasar at a redshift of z = 7.085. Nature. 474 (7353): 616—619. arXiv:1106.6088. Bibcode:2011Natur.474..616M. doi:10.1038/nature10159. PMID 21720366. S2CID 2144362.
  57. ↑ John Matson (29 червня 2011). Brilliant, but Distant: Most Far-Flung Known Quasar Offers Glimpse into Early Universe. Scientific American. Процитовано 30 червня 2011.
  58. ↑ Kormendy, John; Richstone, Douglas (1992). Evidence for a supermassive black hole in NGC 3115. The Astrophysical Journal. 393: 559—578. Bibcode:1992ApJ...393..559K. doi:10.1086/171528.
  59. ↑ Romani, Roger W. (2006). The Spectral Energy Distribution of the High-z Blazar Q0906+6930. The Astronomical Journal. 132 (5): 1959—1963. arXiv:astro-ph/0607581. Bibcode:2006AJ....132.1959R. doi:10.1086/508216. S2CID 119331684.
  60. ↑ Bower, G.A. та ін. (1998). Kinematics of the Nuclear Ionized Gas in the Radio Galaxy M84 (NGC 4374). Astrophysical Journal. 492 (1): 111—114. arXiv:astro-ph/9710264. Bibcode:1998ApJ...492L.111B. doi:10.1086/311109. S2CID 119456112.
  61. ↑ Jinyi Yang; Feige Wang; Xiaohui Fan; Joseph F. Hennawi; Frederick B. Davies; Minghao Yue; Eduardo Banados; Xue-Bing Wu; Bram Venemans; Aaron J. Barth; Fuyan Bian; Konstantina Boutsia; Roberto Decarli; Emanuele Paolo Farina; Richard Green; Linhua Jiang; Jiang-Tao Li; Chiara Mazzucchelli; Fabian Walter (2020). Pōniuāʻena: A Luminous z=7.5 Quasar Hosting a 1.5 Billion Solar Mass Black Hole. The Astrophysical Journal Letters. 897 (1): L14. arXiv:2006.13452. Bibcode:2020ApJ...897L..14Y. doi:10.3847/2041-8213/ab9c26. S2CID 220042206.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  62. ↑ а б Graham, Alister W.; Durré, Mark; Savorgnan, Giulia A. D.; Medling, Anne M.; Batcheldor, Dan; Scott, Nicholas; Watson, Beverly; Marconi, Alessandro (1 березня 2016). A Normal Supermassive Black Hole in NGC 1277. The Astrophysical Journal. 819 (1): 43. arXiv:1601.05151. Bibcode:2016ApJ...819...43G. doi:10.3847/0004-637X/819/1/43. ISSN 0004-637X. S2CID 36974319.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  63. ↑ van den Bosch, Remco C. E. та ін. (29 листопада 2012). An over-massive black hole in the compact lenticular galaxy NGC 1277. Nature. 491 (7426): 729—731. arXiv:1211.6429. Bibcode:2012Natur.491..729V. doi:10.1038/nature11592. PMID 23192149. S2CID 205231230.
  64. ↑ Emsellem, Eric (Aug 2013). Is the black hole in NGC 1277 really overmassive?. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 433 (3): 1862—1870. arXiv:1305.3630. Bibcode:2013MNRAS.433.1862E. doi:10.1093/mnras/stt840. S2CID 54011632.
  65. ↑ Black Holes: Gravity's Relentless Pull interactive: Encyclopedia. HubbleSite. Процитовано 20 травня 2015.
  66. ↑ J. Kormendy; R. Bender; E. A. Ajhar; A. Dressler; S. M. Faber; K. Gebhardt; C. Grillmair; T. R. Lauer; D. Richstone; S. Tremaine (1996). Hubble Space Telescope Spectroscopic Evidence for a 1 X 10 9 Msun Black Hole in NGC 4594. Astrophysical Journal Letters. 473 (2): L91—L94. Bibcode:1996ApJ...473L..91K. doi:10.1086/310399.
  67. ↑ Rieger, F. M.; Mannheim, K. (2003). On the central black hole mass in Mkn 501. Astronomy and Astrophysics. 397: 121—126. arXiv:astro-ph/0210326. Bibcode:2003A&A...397..121R. doi:10.1051/0004-6361:20021482. S2CID 14579804.
  68. ↑ а б в Bañados, Eduardo та ін. (6 грудня 2017). An 800-million-solar-mass black hole in a significantly neutral Universe at a redshift of 7.5. Nature. 553 (7689): 473—476. arXiv:1712.01860. Bibcode:2018Natur.553..473B. doi:10.1038/nature25180. PMID 29211709. S2CID 205263326.
  69. ↑ Loewenstein, Michael та ін. (July 2001). Chandra Limits on X-Ray Emission Associated with the Supermassive Black Holes in Three Giant Elliptical Galaxies. The Astrophysical Journal. 555 (1): L21—L24. arXiv:astro-ph/0106326. Bibcode:2001ApJ...555L..21L. doi:10.1086/323157. S2CID 14873290.
  70. ↑ GEBHARDT, K.; LAUER, T. R.; PINKNEY, J.; BENDER, R.; RICHSTONE, D.; ALLER, M.; BOWER, G.; DRESSLER, A. (December 2007). The Black Hole Mass and Extreme Orbital Structure in NGC 1399. The Astrophysical Journal. 671 (2): 1321—1328. arXiv:0709.0585. Bibcode:2007ApJ...671.1321G. doi:10.1086/522938. S2CID 12042010.
  71. ↑ Ray, Shankar; Bagchi, Joydeep; Dhiwar, Suraj; Pandge, M. B.; Mirakhor, Mohammad; Walker, Stephen A.; Mukherjee, Dipanjan (2022). Hubble Space Telescope Captures UGC 12591: Bulge/Disc properties, star formation and 'missing baryons' census in a very massive and fast-spinning hybrid galaxy. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 517 (1): 99—117. arXiv:2203.02885. Bibcode:2022MNRAS.517...99R. doi:10.1093/mnras/stac2683.
  72. ↑ Massive Black Holes Dwell in Most Galaxies, According to Hubble Census. Hubblesite STScI-1997-01. 13 січня 1997. Процитовано 2 травня 2010.
  73. ↑ The Giant Elliptical Galaxy NGC 4261. Astronomy 162 (Dept. Physics & Astronomy University of Tennessee). Процитовано 2 травня 2010.
  74. ↑ van, Loon J. T.; Sansom, A. E. (2015). An evolutionary missing link? A modest-mass early-type galaxy hosting an oversized nuclear black hole. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 453 (3): 2341—2348. arXiv:1508.00698. Bibcode:2015MNRAS.453.2341V. doi:10.1093/mnras/stv1787. S2CID 56459588.
  75. ↑ Black hole is 30 times expected size. phys.org.
  76. ↑ Wilman, R. J.; Edge, A. C.; Johnstone, R. M. (2005). The nature of the molecular gas system in the core of NGC 1275. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 359 (2): 755—764. arXiv:astro-ph/0502537. Bibcode:2005MNRAS.359..755W. doi:10.1111/j.1365-2966.2005.08956.x. S2CID 18190288.
  77. ↑ Wilman, R. J.; Edge, A. C.; Johnstone, R. M. (2005). The nature of the molecular gas system in the core of NGC 1275. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 359 (2): 755—764. arXiv:astro-ph/0502537. Bibcode:2005MNRAS.359..755W. doi:10.1111/j.1365-2966.2005.08956.x. S2CID 18190288.
  78. ↑ Wrobel, J. M.; Terashima, Y.; Ho, L. C. (2008). Outflow-dominated Emission from the Quiescent Massive Black Holes in NGC 4621 and NGC 4697. The Astrophysical Journal. 675 (2): 1041—1047. arXiv:0712.1308. Bibcode:2008ApJ...675.1041W. doi:10.1086/527542. S2CID 119208491.
  79. ↑ Wernli, F.; Emsellem, E.; Copin, Y. (2002). A 60 pc counter-rotating core in NGC 4621. Astronomy & Astrophysics. 396: 73—81. arXiv:astro-ph/0209361. Bibcode:2002A&A...396...73W. doi:10.1051/0004-6361:20021333. S2CID 18545003.
  80. ↑ Voggel, K. T.; Seth, A. C.; Baumgardt, H.; Husemann, B.; Neumayer, N.; Hilker, M.; Pechetti, R.; Mieske, S.; Dumont, A.; Georgiev, I. (30 листопада 2021). First direct dynamical detection of a dual super-massive black hole system at sub-kpc separation. Astronomy & Astrophysics. 658: A152. doi:10.1051/0004-6361/202140827. ISSN 0004-6361. S2CID 244729851.
  81. ↑ Thilker, David A.; Donovan, Jennifer; Schiminovich, David; Bianchi, Luciana; Boissier, Samuel; Gil de Paz; Armando; Madore, Barry F.; Martin, D. Christopher; Seibert, Mark (2009). Massive star formation within the Leo 'primordial' ring. Nature. 457 (7232): 990—993. Bibcode:2009Natur.457..990T. doi:10.1038/nature07780. PMID 19225520. S2CID 4424307.
  82. ↑ а б Komossa, S.; Halpern, J.; Schartel, N.; Hasinger, G.; Santos-Lleo, M.; Predehl, P. (May 2004). A Huge Drop in the X-Ray Luminosity of the Nonactive Galaxy RX J1242.6-1119A, and the First Postflare Spectrum: Testing the Tidal Disruption Scenario. The Astrophysical Journal Letters. 603 (1): L17—L20. arXiv:astro-ph/0402468. Bibcode:2004ApJ...603L..17K. doi:10.1086/382046. S2CID 53724998.
  83. ↑ NASA: "Giant Black Hole Rips Apart Unlucky Star" [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  84. ↑ Kormendy, John; Bender, Ralf (2009). Correlations between Supermassive Black Holes, Velocity Dispersions, and Mass Deficits in Elliptical Galaxies with Cores. Astrophysical Journal Letters. 691 (2): L142—L146. arXiv:0901.3778. Bibcode:2009ApJ...691L.142K. doi:10.1088/0004-637X/691/2/L142. S2CID 18919128.
  85. ↑ Merloni, Andrea; Heinz, Sebastian; di Matteo, Tiziana (2003). A Fundamental Plane of black hole activity. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 345 (4): 1057—1076. arXiv:astro-ph/0305261. Bibcode:2003MNRAS.345.1057M. doi:10.1046/j.1365-2966.2003.07017.x. S2CID 14310323.
  86. ↑ N. Devereux; H. Ford; Z. Tsvetanov; J. Jocoby (2003). STIS Spectroscopy of the Central 10 Parsecs of M81: Evidence for a Massive Black Hole. Astronomical Journal. 125 (3): 1226—1235. Bibcode:2003AJ....125.1226D. doi:10.1086/367595.
  87. ↑ Merloni, Andrea; Heinz, Sebastian; di Matteo, Tiziana (2003). A Fundamental Plane of black hole activity. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 345 (4): 1057—1076. arXiv:astro-ph/0305261. Bibcode:2003MNRAS.345.1057M. doi:10.1046/j.1365-2966.2003.07017.x. S2CID 14310323.
  88. ↑ Radio Telescopes Capture Best-Ever Snapshot of Black Hole Jets. NASA. Процитовано 2 жовтня 2012.
  89. ↑ Nemiroff, R.; Bonnell, J., eds. (2011-04-13). "Centaurus Radio Jets Rising". Astronomy Picture of the Day. NASA. Retrieved 2011-04-16.
  90. ↑ Nowak, N. та ін. (April 2010). Do black hole masses scale with classical bulge luminosities only? The case of the two composite pseudo-bulge galaxies NGC 3368 and NGC 3489. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 403 (2): 646—672. arXiv:0912.2511. Bibcode:2010MNRAS.403..646N. doi:10.1111/j.1365-2966.2009.16167.x. S2CID 59580555.
  91. ↑ NGC 4151: An active black hole in the "Eye of Sauron". Astronomy magazine. 11 березня 2011. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 14 березня 2011.
  92. ↑ а б Bon; Jovanović; Marziani; Shapovalova; Bon; Borka Jovanović; Borka; Sulentic; Popović (2012). The First Spectroscopically Resolved Sub-parsec Orbit of a Supermassive Binary Black Hole. The Astrophysical Journal. 759 (2): 118—125. arXiv:1209.4524. Bibcode:2012ApJ...759..118B. doi:10.1088/0004-637X/759/2/118. S2CID 119257514.
  93. ↑ Gaffney, N. I.; Lester, D. F.; Telesco, C. M. (1993). The stellar velocity dispersion in the nucleus of M82. Astrophysical Journal Letters. 407: L57—L60. Bibcode:1993ApJ...407L..57G. doi:10.1086/186805.
  94. ↑ Barker, S.; de Grijs, R.; Cerviño, M. (2008). Star cluster versus field star formation in the nucleus of the prototype starburst galaxy M 82. Astronomy and Astrophysics. 484 (3): 711—720. arXiv:0804.1913. Bibcode:2008A&A...484..711B. doi:10.1051/0004-6361:200809653. S2CID 18885080.
  95. ↑ Satyapal, S.; Vega, D.; Dudik, R. P.; Abel, N. P.; Heckman, T. та ін. (2008). Spitzer Uncovers Active Galactic Nuclei Missed by Optical Surveys in Seven Late-Type Galaxies. Astrophysical Journal. 677 (2): 926—942. arXiv:0801.2759. Bibcode:2008ApJ...677..926S. doi:10.1086/529014. S2CID 16050838.
  96. ↑ Strader, J. та ін. (2013). The Densest Galaxy. The Astrophysical Journal. 775 (1): L6. arXiv:1307.7707. Bibcode:2013ApJ...775L...6S. doi:10.1088/2041-8205/775/1/L6. S2CID 52207639.
  97. ↑ Pastorini, G.; Marconi, A.; Capetti, A.; Axon, D. J.; Alonso-Herrero, A.; Atkinson, J.; Batcheldor, D.; Carollo, C. M.; Collett, J.; Dressel, L.; Hughes, M. A.; Macchetto, D.; Maciejewski, W.; Sparks, W.; van der Marel, R. (2007). Supermassive black holes in the Sbc spiral galaxies NGC 3310, NGC 4303 and NGC 4258. Astronomy and Astrophysics. 469 (2): 405—423. arXiv:astro-ph/0703149. Bibcode:2007A&A...469..405P. doi:10.1051/0004-6361:20066784. S2CID 849621.
  98. ↑ Valluri, M.; Merritt, D.; Emsellem, E. (2004). Difficulties with Recovering the Masses of Supermassive Black Holes from Stellar Kinematical Data. Astrophysical Journal. 602 (1): 66—92. arXiv:astro-ph/0210379. Bibcode:2004ApJ...602...66V. doi:10.1086/380896. S2CID 16899097.
  99. ↑ Ghez, A. M.; Salim; Weinberg; Lu; Do; Dunn; Matthews; Morris; Yelda; Becklin; Kremenek; Milosavljevic; Naiman та ін. (2008). Measuring Distance and Properties of the Milky Way's Central Supermassive Black Hole with Stellar Orbits. Astrophysical Journal. 689 (2): 1044—1062. arXiv:0808.2870. Bibcode:2008ApJ...689.1044G. doi:10.1086/592738. S2CID 18335611.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_наймасивніших_чорних_дір&oldid=41697966