Деїзм: відмінності між версіями

'''Деї́зм''' (від {{lang-la|deusDeus}}, «богБог»)&nbsp;— релігійно-філософське вчення, згідно якого богБог&nbsp;— безособова першопричина створення світуСвіту, що знаходиться поза ним і не втручається в розвиток природи й суспільства<ref>Деїзм // Кишеньковий словник атеїста (укр). — [[Київ]]: [[Видавництво політичної літератури України|Політвидав України]]. — 1978. — С. 63-64.</ref><ref>{{ВУЕ|стаття=Деїзм}}</ref><ref name=":0">{{ЕСУ|стаття=Деїзм|7||С. О. Плахотнюк}}</ref> (на противагу [[теїзм]]у).

Деїзм пов'язаний з визнанням Бога-творцяТворця, поняттям, яке акумулює в собі ідею [[креаціонізм]]у. Ця ідея, за деякими припущеннями, заснована на відчуженні, абсолютизації та обожненні могутньої творчої активності людини. В ідеалістичній формі вона ввела у філософію незнаного в часи античності [[Суб'єкт (філософія)|субСуб'єкта]], який творить і пізнає світСвіт.

З розвитком [[ремесло|ремесел]] і [[промисловість|промисловості]] ставлення людини до світуСвіту й природи взагалі все частіше стає не тільки пізнавальним, а й практично-перетворювальним, виникає потреба у зведенні божественноїБожественної творчості до її земної основи, в розкритті творчих сутнісних сил самої людини. Це зведення було тривалим історико-філософським процесом, одним зі щаблів якого був '''деїзм'''. Якщо [[пантеїзм]] повертав активність природі й людині, розчиняючи в них Бога, то '''деїзм''', обмежуючи Бога роллю творцяТворця світуСвіту, першопричини, гаранта незмінності природи, надавав у такий спосіб відносну самостійність вторинним причинам і, отже, хоча б частково, повертав активність і самостійність природі, матерії, людиніЛюдині.