Користувач:Shiro D. Neko/Пісочниця3

«Queen»
«Queen» (1976) Зліва-направо: Джон Дікон, Фредді Мерк'юрі, Браян Мей, Роджер Тейлор «Queen» (1976) Зліва-направо: Джон Дікон, Фредді Мерк'юрі, Браян Мей, Роджер Тейлор
Основна інформація
Жанр	Прогресивний рок Хард-рок Глем-рок
Роки	1970 — донині
Країна	Велика Британія
Місто	Лондон
Мова	англійська
Лейбл	«Capitol», «Parlophone», «EMI», «Hollywood», «Island», «Elektra»
Склад	Брайан Мей Роджер Тейлор
Колишні учасники	Фредді Мерк'юрі Джон Дікон Детальніше: Склад групи
[http://]

«Queen» (укр. «Королева») — британський рок-гурт, створений в 1971 році у Лондоні. Від року заснування (1971) і до смерті Фредді Мерк'юрі (1991) склад гурту залишався незмінним: Фредді Мерк'юрі — вокал, фортепіано; Браян Мей — гітара, вокал; Роджер Тейлор — ударні, вокал; Джон Дікон — бас-гітара, бек-вокал. «Queen» створювали свої ранні роботи під впливом від прогресивного року, хардроку і важкого металу, але поступово перейшли до більш традиційного і радіоформатного звучання, запозичивши елементи інших стилів, таких як арена-рок і поп-рок.

До заснування «Queen» Брайян Мей і Роджер Тейлор грали разом у гурті під назвою «Smile». Фредді Мерк'юрі (тоді відомий під ім'ям Фаррух Бульсара) був фаном гурту і заохочував їх експериментувати з більш складною сценічною і звукозаписувальною технікою. 1970 рок Мерк'юрі приєднався до гурту і запропонував «Queen» як нову назву, а також прийняв своє всім відоме сценічне ім'я. Джон Дікон приєднався перед записом їхнього самоназваного дебютного альбому 1973 року. Уперше «Queen» потрапили в чарт UK з їхнім другим альбомом «Queen II» 1974 року, але міжнародний успіх їм принесли «Sheer Heart Attack» пізніше того самого року і «A Night at the Opera» 1975 року. Останній містив пісню «Bohemian Rhapsody», яка залишалася на першій сходинці чарту UK упродовж дев'яти тижнів і популяризувала жанр музичного відеокліпу.

Альбом 1977 року «News of the World» містив пісні «We Will Rock You» і «We Are the Champions», які стали гімнами на спортивних змаганнях. До початку 1980-х років «Queen» вже були одним із найвизначніших стадіонних рок-гуртів у світі. «Another One Bites the Dust», що вийшов 1980 року, є їхнім найкраще продаваним синглом, тоді як їхній альбом-компіляція 1981 року «Greatest Hits належить до числа найкраще продаваних альбомів у Великій Британії і вісім разів ставав платиновим у США. Їхній виступ на концерті 1985 року »Live Aid" різні музичні видання називають одним із найвизначніших в історії рок-музики, а за опитуванням музичної індустрії 2005 року — він найкращий. 1991 року Мерк'юрі помер від пневмонії, ускладнення СНІДу, а Дікон завершив виступи 1997 року. Відтоді Мей і Тейлор під час кількох турів виступали під назвою «Queen» разом з Полом Роджерсом і Адамом Ламбертом як вокалістами.

Гурт випустив 18 альбомів, 18 синглів і 10 DVD, які посідали першу сходинку в чарті. За різними оцінками кількість їхніх проданих записів становить від 150 до 300 мільйонів копій, що робить їх одним із найкраще продаваних музичних артистів у світі. 1991 року «Queen» отримали від Британської асоціації виробників фонограм нагороду За видатний внесок у британську музику. 2001 року їх введено в Залу слави рок-н-ролу.

Зародження гурту

У 1964 році, гітарист Браян Мей, студент Імперського коледжа Лондона, і басист Тім Стаффелл сформували гурт під назвою «1984», за однойменним романом Джорджа Орвелла. Гурт складався з чотирьох осіб та був успішним. У 1967 році вони грали на концерті Джимі Гендрікса та на різдвяному концерті T. Rex і Pink Floyd. У 1968 році гурт розпався, але Мей та Стаффелл вирішили реформувати гурт. Вони повісили оголошення в коледжі, що шукають барабанщика для гри в стилі Мітча Мітчелла та Джинджера Бейкера. На нього відгукнувся студент-дантист Роджер Тейлор, який переконав їх у його професіоналізмі. Гурт називався «Smile». Перший публічний виступ відбувся 26 жовтня 1968 року на концерті групи «Pink Floyd». У травня 1969 року гурт підписав контракт з Mercury Records для випуску синглу.

Під час відвідування Елінгського художнього коледжу, Тім Стаффелл познайомився з Фаррух Бульсаром, якого частіше звуть Фредді. Бульсар відчував, що він та група мають однакові смаки та пізніше приєднався до «Smile». У 1970 році, Стаффелл покинув гурт, приєднавшись до «Humpy Bong», Тейлора та Мей, переконані Бульсаром, змінили назву гурту на «Queen». 18 липня 1970 році «Queen» провели свій перший концерт. 27 червня 1970 року уперше виконували пісні у громадських місцях, у Труро, на благодійному концерті Червоного Хреста (у той час басистом був Майк Гроз). До лютого 1971 року гурт змінив декілька басистів, поки до них не приєднався Джон Дікон. З цього моменту гурт був незмінним 21 рік.

Ранні роки

Перший логотип гурту на альбомі «Queen»

Після остаточного сформування гурту, Фредді вирішив намалювати її герб. За однією з версій, за основу був узятий герб Великобританії, з латинською літерою Q, навколо якої «вплетені» зодіакальні знаки членів «Queen»: два Льва — Джон Дікон і Роджер Тейлор, краб, що вилазить з вогню — знак Рака — Брайан Мей. Дві феї з крилами — добрі помічниці для героїв з британського епосу (також зодіакальний знак Фредді — Діва). Оригінальний логотип, який був знайдений на зворотній стороні обкладинки першого альбому гурту, був простим малюнком. Пізніше були створені складніші версії логотипу.

Сформований гурт почав репетувати для свого першого альбому. Вони записали чотири власні пісні: «Liar», «Keep Yourself Alive», «The Night Comes Down» і «Jesus». Але жодна звукозаписна компанія ними не зацікавилась. У цей ж час Фреді змінює своє прізвище на Мерк'юрі (від «Мекрурій» та «Ртуть»). Це ім'я він використав у своїй пісні «My Fairy King», у якій є такий текст: «Mother Mercury, look what they've done to me» (укр. Мати Меркурія, подивись, що вони зробили зі мною).

Незважаючи на бажання закінчити університет, «Queen» організували тур у Корнуолі. У вересні 1971 року Терр Йодон, друг Мей, запропонував безкоштовно спробувати обладнання у студії «De La Lane» та випустити якийсь матеріал для залучення нових клієнтів. У 1972 році їх помітили Trident Studios під час запису демо. Норман Шеффілд запропонував їм контракт, щоб керувати гуртом і дозволити їм використовувати високотехнологічну студію звукозапису, де записували свої пісні такі знаменитості як The Beatles та Елтон Джон, для створення нового матеріалу. А також спродюсувати і фінансувати перший альбом «Queen». Це підходило обом сторонам і у 1973 році «Queen» підписали контракт, а 9 квітня відбулася презентація гурту в Marquee Club. Подія пройшла успішно, хоча людей було мало.

13 липня 1973 року «Queen» випустили свій дебютний альбом. Альбом був добре прийнятий критиками: Гордон Флетчер з «Rolling Stone» оцінив його як «чудовий», а чиказький «Daily Herald» як «вище середнього». Найбільшу увагу до себе привернув сингл «Keep Yourself Alive», який 2008 році за версією журналу «Rolling Stone» посів 31-ше місце серед «100 найкращих гітарних пісень всіх часів» (англ. «100 Greatest Guitar Songs of All Time»). Хоча критики говорили про комерційний провал альбому, але у 1976 року альбом став золотим у Великій Британії та у 1977 році в США, а у 2009 році платиновим.

З 13 вересня по 2 лютого 1974 року вирушила у свій перший великой тур, у якості розігріваючого гурту для «Mott the Hoople» у 35 концертах по Великій Британії. 21 лютого вони виступили у прямому ефірі «Top of the Pops» з піснею «Seven Seas of Rhye», яка стане єдиним синглом для їх другого альбому. Це був великий комерційний успіх, їх пісню крутили різні радіостанції, вона посіла 45 позиції у британських чартах.

8 березня 1974 року гурт випустив другий альбом. Це був концептуальний альбом, який ділився на «Білу» та «Чорну» сторони, замість звичайних «А» та «Б». Він продержався у британських чартах 29 тижнів та досягнув 5 позиції. У США альбом вийшов 9 квітня, продержавшись у чартах 13 тижнів і досягнув 49 позиції. Було продано більше 100 тис. копій альбому, ставши срібним. «Queen II» став важливим кроком у формуванні в «Queen» свого звучання. Складні накладення декількох гітарних і вокальних партій згодом повсюдно використовувалися «Queen» у 1970-ті. Пісня «Ogre Battle» може вважатися однією з перших композицій у жанрах треш- і спід-метала, які отримали розвиток тільки в 80-ті. «Багатошаровий» вокал і фентезійні тексти також зробили вплив на формування жанру павер-метала. Критика була змішаною: Winnipeg Free Press, хвалячи дебютний альбом групи, описав другий альбом як «надлишкова повторність»; Allmusic описує альбом як один з улюблених серед хардкорних шанувальників гурту. Це перший з трьох альбомів «Queen», який потрапив до книги «1001 альбом, які потрібно почути перед смертю» (англ. «1001 Albums You Must Hear Before You Die»).

Концертний тур на підтримку альбому, «Queen II Tour», стартував 1 березня 1974 в Блекпулі, Англія. 16 квітня «Queen» дали свій перший концерт у США, у Денвері, — тоді вони виступали на розігріві у «Mott the Hoople». Останній концерт у рамках цього туру «Queen» дали 11 травня в Нью-Йорку, США. «Queen» змушені були зупинити турне і скасувати близько 20 концертів, оскільки Брайан Мей захворів на гепатит. Усього в рамках турне «Queen» встигли дати 41 концерт.

Хоч запис третього альбому, «Sheer Heart Attack», був ускладнений через хворобу Мей, але все-таки був випущений у 1974 році, посірши 2 позицію у чартах Великої Британії. Альбом добре продавався по всій Європі та США, ставши золотим. Так гурт вперше отримав міжнародний досвід, їх пісні звучали по обидва боки Атлантики. Альбом експериментував з різноманітними жанрами від ангельських голосів у «In the Lap of the Gods» до хеві-метал у «Stone Cold Crazy». На цьому етапі «Queen» почали відходити від прогресивних тенденцій перших альбомів до більш радіомовного стилю, орієнтованого на пісню. Третій альбом вважається класикою року. Ним були натхненні такі гурти як «Metallica» і «Extreme». «Sheer Heart Attack» представив нові звукові моделі та мелодії, пізніше удосконалені в наступному альбомі «A Night at the Opera».

Сингл «Killer Queen» досяг другої позиції у британських чартах [13] і став їх першим хітом у США, досягнувши 12-ї позиції на «Billboard Hot 100». Пісня об'єднує у собі кемп, водевіль і британський музичний зал з гітарною майстерністю Мея. Другий сингл альбому «Now I'm Here», більш традиційний хардрок, посів 11-ту позицію у британських чартах. У 2006 році журнал «Classic Rock» помістив альбом на 28 місце у «100 найбільших британських рок-альбомів» (англ. «The 100 Greatest British Rock Albums Ever»), а у 2007 році журнал «Mojo» на 88-ме у «100 записів, які змінили світ» (англ. «The 100 Records That Changed the World»)

Гурт брав участь в австралійському Sunbury Music Festival і дав перші концерти у Швеції та Фінляндії. Колектив випустив перший кліп на пісню «Killer Queen».

Джерела

• Michele Primi, Max Felsani, Mauro Saita. Queen. — 2006. — ISBN 978-88-09-04719-8. (англ.)

Цікаві факти

• «Queen» — єдиний колектив, чиї сингли посідали верхній рядок британського чарту синглів протягом чотирьох десятиліть поспіль — в 70-х, 80-х, 90-х і 2000-х рр. У 2006 р. збірка «Queen Greatest Hits» була визнана найуспішнішою у продажі платівкою Великої Британії — у цілому в країні було продано 5,4 мільйони копій. «Queen» протрималися в британських чартах довше, ніж «The Beatles»: 1322 тижня проти 1293. Цей рекорд зафіксовано Книгою рекордів Гіннесса.
• Концерт «Queen» відбувся на майдані Свободи в Харкові 12 вересня 2008 р. Організатором концерту виступав фонд «АНТИСНІД» (м. Київ). Благодійний концерт «Queen» у Харкові відкрив європейське турне гурту. Концерт у Харкові зібрав за приблизними підрахунками 350 тисяч осіб.

Бібліографія

• http://www.e-reading.link/bookreader.php/62474/Hougen_-_Polnyy_putevoditel_po_muzyke_Queen.html. London. 1995. ISBN 978-0-7119-4814-3. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
• Brooks, Greg (1995). Queen Live: A Concert Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-4814-3.
• Dawson, Mike (2008). Freddie & Me. London: Jonathan Cape. ISBN 978-0-224-08193-1.
• Dean, Ken; Charlesworth, Chris (1991). Queen: The New Visual Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-2828-2.
• Goodall, Nigel; Lewry, Peter (1998). The Ultimate Queen. London: Simon & Schuster. ISBN 978-0-684-82149-8.
• Gunn, Jacky; Jenkins, Jim (1992). Queen: As It Began. London: Sidgwick & Jackson. ISBN 978-0-330-33259-0.
• Hodkinson, Mark (2005). Queen: The Early Years. London: Music Sales Limited. ISBN 978-0-7119-6012-1.
• Hogan, Peter (1994). The Complete Guide to the Music of Queen. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3526-6.
• Jackson, Laura (2002). Queen: The Definitive Biography. London: Piatkus. ISBN 978-0-7499-2317-4.
• Michael, Mick (1992). Queen, In Their Own Words. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3014-8.
• Nester, Daniel (2003). God Save My Queen: A Tribute. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-887128-27-8.
• Nester, Daniel (2004). God Save My Queen II: The Show Must Go On. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-932360-51-6.
• Purvis, Georg. (2006). Queen: Complete Works. Richmond: Reynolds & Hearn. ISBN 978-1-905287-33-8.
• Sutcliffe, Phil; Hince, Peter; Mack, Reinhold (2009). Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. London: Voyageur Press. ISBN 0-7603-3719-5.

Посилання

• Офіційний сайт Queen
• Queen Discography
• Переклад пісень Queen