Самогу́бство (суїцид) — свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. Медичний термін самогубства «суїцид» має коріння у латинській мові — лат. sui caedere вбивати себе.

Едуар Мане. Суїцид, 1877

Суїцид — акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.

Самовільний вихід із життя — це усвідомлений акт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких власне життя як вища цінність втрачає сенс.

Початок дослідження явища

Вперше увагу суіцидам із наукової точки зору приділив французький соціолог Еміль Дюркгайм, якого вважають засновником суїцидології. У своїй праці "Самогубство" (1897) він довів, що навіть такий вчинок, як самогубство, який, на перший погляд видається зумовленим лише особистими чинниками, насправді є соціальним фактом — продуктом тих значень, очікувань і угод, які виникають у процесі спілкування людей між собою. Соціолог вказав на те, що індивіди, які мають потужнішу сітку соціальних зв'язків є менше схильними до самогубств, ніж індивіди, які слабо пов'язані з життям груп (атеїсти частіше вдаються до суїциду, ніж віруючі люди, самотні — частіше, ніж сімейні, військові — частіше ніж цивільні, а під час мирного часу — частіше, ніж під час воєн і революцій). Виходить самогубство є характернішим для представників одних соціальних груп, аніж для вихідців із інших соціумів, а відтак — воно є явищем соціальним. Тобто, якщо вчинками людини керує її свідомість, а це свідчить, що значною мірою вона належить не самому індивіду, а соціальному цілому, частиною якого вона є.

Величезний статистичний матеріал дозволив ученому дійти висновку: "Склад індивідів, які утворюють певне суспільство, з року в рік змінюється, а кількість самогубств, однак, залишається постійним до того часу, доки не зміниться саме суспільство". З того часу багато держав навіть засекретили статистику самогубств як стратегічну інформацію, яка показує ступінь згуртованості нації [1].

При дослідженні самогубств Е.Дюркгайм виділяв також таке понятті як анóмія - відчуття дезінтеграції, власної непотрібності, яке виникає в індивіда при швидкій зміні суспільної ситуації та при послабленні соціальних зв'язків. Воно призводить до виникнення відхилень та соціальної девіації.

Поширеність

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, серед населення віком від 15 до 44 років самогубство є одним з трьох головних причин смертності. Щороку у світі близько мільйона людей покінчують життя самогубством, тобто одна людина кожні 40 секунд [2].

Щодо суспільних категорій, які найбільш схильні до скоєння подібних вчинків, то найвищий показник самогубств відзначається серед психічно хворих, хронічних алкоголіків, наркоманів, інвалідів. До групи ризику можна також віднести літніх людей, засуджених, а також дітей і підлітків.

Кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, а вік самогубців зменшується. Особливо вразливою до соціальних негараздів у суспільстві є молодь. Про це свідчить і значне зростання кількості самогубств серед молодих людей: за період 1991—1994 р. кількість самогубств в Україні серед молоді зросла вдвічі. Основні їх причини лежать у сфері соціальній, соціально-психологічній, що окреслює втрату соціальних зв'язків, депресію, фрустрацію, алкоголізм, наркоманію, невдачі у навчанні, конфлікти із родичами, однолітками, страх перед майбутнім, самотність, розчарування у коханні, втратою сенсу життя і професійних перспектив, хронічною відсутністю грошей і роботи тощо. Тому нинішні молоді громадяни, на відміну від старшого покоління, поставлені подвійно в екстремальні умови, вихід з яких може бути непередбачуваним і неконтрольованим.

За даними центру досліджень дитинства Українського НДІ, у 27% дітей віком від 10 до 17 років час від часу з'являються суїцидальні думки. Крім того, більшість дитячих самогубств пов'язана не з психічними захворюваннями, як здається на перший погляд, а з недоліками морального виховання. До важливих чинників суїцидальності неповнолітніх можна віднести ще й такі: втрата батьківської любові, нерозділене кохання, розлучення батьків, що породжує відчай, образу, ревнощі, вражене самолюбство, приниження, знущання, вагітність, які породжують відчай, страх, тривогу, при нестійкій, ще не повністю сформованій психіці.

Основні поняття:

 
Прилад для евтаназії, створений Dr Philip Nitschke
  1. Суїцидальна поведінка — поняття більш ширше і поряд з суїцидом, включає в себе суїцидальні замахи, спроби та прояви.
  2. Суїцидальні замахи — всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента.
  3. Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту.
  4. Суїцидальні прояви — думки, вислови, натяки, які не супроводжуються будь-якими діями, направленими на позбавлення себе життя.
  5. Аномічні самогубства — акт самогубства, що є наслідком неспроможності людини пристосуватися до швидкоплинних умов суспільства.
  6. Фрустрація — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети.
  7. Евтаназія — практика припинення (або скорочення) лікарем життя людини (чи тварини), яка страждає невиліковним захворюванням, відчуває нестерпні страждання, на задоволення прохання хворого в безболісній або мінімально болісній формі з метою припинення страждань.

Причини

Причини суїциду різноманітні, полягають не тільки в особистісних деформаціях суб'єкта і обстановці, яка травмує психічно, але й у соціально-економічній та моральній організації суспільства.

Сьогодні психологи виділяють такі основні мотиви суїциідальної поведінки серед молоді:

  1. Переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим.
  2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання (кохання без взаємності), ревнощі.
  3. Переживання, пов'язані із смертю одного з батьків, розлучення батьків.
  4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеності собою.
  5. Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.
  6. Страх перед покаранням.
  7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
  8. Почуття помсти, погроз, шантажу.
  9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

Сімейні конфлікти спричинюють 60-80% суїцидів. Здебільшого це — несправедливе ставлення, образи, приниження, ревнощі, подружня зрада. А ще — розлучення, хвороба чи смерть близьких, нерозділене кохання, статева неспроможність. З іншого боку, за статистикою люди, які перебувають у шлюбі, вчиняють самогубство значно рідше, ніж холостяки або розлучені. Великий рівень суїцидів спостерігається серед людей, які втратили партнера — вони покінчують з життям утричі частіше, ніж сімейні.

На початку XX століття було з'ясовано, що на рівень суїцидальності впливають також нові технічні засоби передавання інформації: радіо, кінематограф. У час бурхливого розвитку ЗМІ, комп'ютерних ігор із поширеним у них некрофілією, садо-мазохістським смакуванням смерті, у тому числі й суїцидальної, ці тенденції поглибились. Розвиток науково-технічного прогресу, накопичення інформаційних ресурсів, поява соціальних інновацій далеко не завжди йдуть паралельно із зростанням задоволеності життям, гармонією з довкіллям.

Не сприяють зниженню рівня самогубств такі супутники науково-технічного прогресу у суспільстві, як загроза економічних і технологічних катастроф, екологічний дискомфорт від надмірного скупчення людей у забруднених, неестетичних, гнітючих містах, інтенсифікація контактів, надмірні емоційні навантаження тих, хто прагне зробити кар'єру.

Фахівці відзначають збільшення кількості самогубств після аварії на Чорнобильській АЕС: у так званій «зоні відчуження» та серед чорнобильців-ліквідаторів. Суспільні катаклізми безпосередньо впливають на рівень самогубств. Наприклад, після зведення Берлінської стіни рівень самогубств у східному секторі збільшився у 25 разів. Внаслідок економічних криз часто людина відчуває себе повною невдахою, звинувачуючи у першу чергу не зовнішні обставини, а саму себе. У такій ситуації майбутнє видається їй невизначеним, а самогубство — єдиним способом виходу із скрути.

Інша група дослідників стверджує протилежне — рівень життя і кількість самогубств не пов'язані між собою. Красномовним прикладом тому може служити Швеція — одна з високорозвинених і багатих країн Європи, вона протягом 10 років є одним із лідерів за кількістю суїцидів.

Життєві реалії й наукові дослідження засвідчують тісний взаємозв'язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою. Статистика свідчить, алкоголь за життя вживали 60% самогубців, хоча безпосередньо перед самогубством алкоголь вживається тільки у 8% випадків, наркотики — у 4%.

Соціологічне дослідження показало, що самогубство найчастіше є наслідком психічного розладу, який не був вчасно розпізнаним. Відповідно до досліджень, проведених в м. Тернополі, серед самогубців спостерігаються явна перевага осіб, що страждають на психічні розлади, а саме з 40 молодих людей 33 особи вважають, що основною причиною скоєння самогубств є психологічні проблеми людини. Також 9 чоловіків і 9 жінок (45% опитуваних) вважають, що люди, які намагались здійснити суїцид є психологічно неврівноваженими особами.

Фактори ризику

Приблизно половина самовбивць здійснювали перед цим хоча б одну суїцидальну спробу, а після такої спроби 1 чоловік з 100 здійснюють самогубство протягом року, що означає сторазове підвищення ризику самогубства [3].

Соціальні

Молоді люди та підлітки скоюють самогубство частіше дорослих[4], чоловіки втричі частіше за жінок (хоча жінки здійснюють в 4 рази більше спроб самогубства)[5].

У безробітних, а також у некваліфікованих працівників, схильність до самогубства підвищена. Лікарі, особливо жінки, також схильні до підвищеного ризику: метааналіз 25 джерел показав, що жінки-лікарі здійснюють в 2,3 раза більше самогубств, ніж в середньому серед населення, а чоловіки — в 1,4 раза[6].

Ті, хто ніколи не перебував у шлюбі, частіше за все здійснюють самогубства. Далі, в порядку зниження ризику йдуть овдовілі, розведені, і одружені, але не мають дітей. Проживання в самоті також збільшує ризик. Підвищують ризик самогубства і негаразди в сім'ї [7][8].

Погане поводження та інші види негативного досвіду в дитинстві збільшують схильність до суїциду в дорослому віці, щонайменше через такі проміжні фактори, тісно пов'язані з негативними переживаннями в дитинстві, як зловживання алкоголем та наркотиками, а також схильність до депресії[8][9].

Медичні

Захворювання, особливо ті, котрі супроводжуються хронічними болями, хронічні захворювання взагалі, а також нещодавно перенесені хірургічні втручання підвищують ризик самогубства [8]. Слід зазначити, що ВІЛ-інфекція, як така, не збільшує ризику[10].

Наявність близьких родичів, які вчинили суїцид, збільшує ризик у шість разів. Спадковий фактор суїциду становить від 30 до 50%, але не з'ясовано, що є основною причиною цього — генетичні причини (включаючи успадкування психічних захворювань) або сам факт самогубства близьких родичів[8].

Психічні захворювання

При великій депресії вірогідність самогубства збільшується в 20 разів у порівнянні з середньостатистичною вірогідністю для загальної групиHarris EC, Barraclough B. (1997). 170: 205—228. doi:10.1192/bjp.170.3.205. ISSN 0007-1250 / abstract/9229027 http://www.medscape.com/medline / abstract/9229027. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Journal= (можливо, |journal=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка)</ref>.

Близько 60% самогубців страждали на це захворювання, при якому ймовірність здійснення самогубства становить 8%[11]. коморбідні розлади збільшують цей ризик, так при супутньому панічному розладі ця ймовірність підвищується до 25%, а при ПТСР — до 38%[11]. Взагалі, при поєднанні декількох психічних захворювань ризик самогубства вищий, ніж при неускладненій депресії або тривожному розладі[12][13]. Найнебезпечнішими захворюваннями з точки зору суїцидального ризику є депресії, біполярні розлади, алкоголізм, наркоманія, шизофренія, особистісні розлади, тривожні (включаючи панічний) і особистісні розлади, ПТСР та делірій[5][14][15][16]

Від 20 до 25% самогубств відбуваються в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння[8].

Імпульсивність збільшує ймовірність реалізації суїцидальних думок, при цьому поєднання імпульсивності, алкоголізму (або наркотичної залежності) і відчаю особливо небезпечні[8]. Така комбінація найбільш часто зустрічається у підлітків.

Підліткові самогубства

Причиною підліткових самогубств найчастіше є бідність, відносини в родині і з однолітками, алкоголь і наркотики, неприємності з навчанням, нерозділене кохання, пережите в дитинстві насилля, соціальна ізоляція, невиліковні хвороби[17].

Цією проблемою займалися такі чеські дослідники, як І. Лангмайєр і З. Матейчик. Вони досліджували проблему депривації — безвихідь, непотрібність, втраченої, як загального визначення для емоційної поведінки. Англійський психолог Дональд Хебб, в свою чергу, розглядав ту ж саму проблему у світлі біологічно недостатнього середовища.

Підвищений ризик самогубства мають гомосексуальні підлітки, які здійснюють спроби суїциду в чотири рази частіше.

Захисні фактори

Міцні сімейні та соціальні зв'язки знижують вірогідність суїциду [8]. Наявність дітей, особливо для жінок, а також вагітність є сильними факторами зниження ризику[18]. Релігійні переконання і, особливо, участь у релігійній діяльності пов'язані із зменшенням вірогідності самогубства[8]. Релігія не може вплинути на думку підлітка так, як це зроблять оточуючі. Навіть найрелігійніший підліток буде вимушений піти з життя під дією зовнішніх втручань оточуючих на його ще не сформовану психіку. Певне місце посідає і самогубство через гомофобію оточуючих, через не можливість розповісти про свої вподобання, страх втрати батьківської любові та поваги.

Профілактичні заходи

Рання ідентифікація та відповідне лікування розладів психіки — важлива частина стратегії профілактики.

Попри те, що антидепресанти при неправильному застосуванні можуть спровокувати самогубство, це не є приводом відмовлятися від їх застосування. За 19982003 роки кількість антидепресантів, що призначаються в США зросла на 91%, що супроводжувалося зниженням кількості самогубств на 33%. В Нідерландах спостерігалася схожа картина (120 і 31% відповідно)[19].

Попередження про можливий зв'язок використання антидепресантів з самогубствами були опубліковані FDA і деякими європейськими регуляторами в 2003 році. Це привело до зниження призначень антіпрессантов групи СИОЗС дітям і підліткам на 22%, що супроводжувалося збільшенням числа самогубств в цій групі на 14% в США і на 49% в Нідерландах (протягом 2003—2005 років) < ref name = gibbons />.

Слід зазначити, що при наявності почуття безнадійності особливо корисні бувають немедикаментозні методи — бихевиористически та когнітивна психотерапія [8].

Крім того, ефективними, як і раніше вважаються телефони довіри та центри з надання психологічної допомоги, що знаходяться в тому числі в навчальних закладах.

Попередження та запобігання

Рішення проблеми зниження самогубств серед людей з психічними розладами і серед населення в цілому вимагає дій з боку систем охорони здоров'я, професійних психіатрів і державних чиновників. Дата 10 Вересня - визнана ВООЗ як всесвітній день попередження самогубств.[20].

Служби охорони здоров'я повинні прагнути до своєчасного діагностування психічних розладів. З боку систем охорони здоров'я повинна приділятися підвищена увага проблемі боротьби з негативним відношенням і дискримінацією, що дуже часто супроводжують психічні розлади і самогубства, для того, щоб люди, які потребують допомоги, змогли її одержати на ранньому етапі психічного розладу. Психіатри повинні підвищити якість надання спеціалізованої психіатричної допомоги та попередження виникнення психічних розладів для забезпечення психічного благополуччя населення, що буде сприяти підвищенню якості життя населення України. Також потрібно, щоб послуги психіатрів були доступними для усього населення, не залежно від соціального статусу. Нерозпізнані вчасно психічні розлади можуть виявитися смертельними, і до них варто ставитися як до проблеми, що має першорядне значення.

Повністю запобігти суїциду не можна. Зниженню рівня самогубств можуть сприяти статті в засобах масової інформації про те, як і чому було скоєне самогубства, наслідки такого кроку у всій його страшній реальності.

Способи самогубства

Існує багато різних способів покінчити життя самогубством:

  • Повішення[21]
  • Удушення[21]
  • Утоплення
  • Хімічний вплив:
    • Отруєння. В залежності від препарату діє від декількох секунд (гостре) до декількох днів[22][23]
    • Сильний луг або кислота.[24] При вживанні роз'їдає внутрішні органи. Чинний від декількох хвилин до декількох годин. Надзвичайно хворобливий спосіб.[25]
  • Радіологічний вплив:
    • Поглинання радіоактивних матеріалів[26]
  • Стрибок і падіння з високих будівель, скель, мостів та інших підвищень, стрибок з літака без парашуту[27]
  • Самогубство за допомогою вогнепальної зброї (самостріл). Як варіант — «російська рулетка»
  • Самогубство методом підриву в безпосередній близькості від себе заряду вибухової речовини
  • Самоспалення
  • Самогубство методом доведення себе до фізичного виснаження (голодом або спрагою)
  • Самогубство за допомогою холодної зброї:
  • Використання технічних засобів:
  • Стрибок під потяг, під машину і т. д.
  • Використання електрики
  • Відключення хворим апаратури підтримки життя — пасивна евтаназія
  • «Поліцейське самогубство» — напад на співробітника правоохоронних органів, охоронця, часового з метою спровокувати його на застосування зброї (з формальної точки зору є вбивством, так як самогубця позбавляє життя інша людина)
  • Здавлювання сонної артерії

Іноді зустрічається комбінування декількох способів з метою підвищення ймовірності настання бажаного результату.

На вибір одного з способів скоєння суїциду впливає психологічний стан людини. Для деяких на вибір може впливати просто найбільша доступність, наприклад повішення.

Найлегший спосіб самогубства

Найлегшим та найбезболіснішим способом самогубства є "поступове повішення", суть якого полягає в поступовому припиненні подачі кисню в головний мозок (шарфом, руками, мотузкою) і зв'язаною з цим поступовою втратою свідомості. На останній грані свідомості кладеться голова у петлю і через певний час повністю втрачається свідомість, остаточно припиняється подача кисню у головний мозок і людина помирає від асфіксії. Являється найлегшим, найдешевшим і найбезболіснішим способом самогубства.

Правова сторона

У багатьох державах доведення до самогубства карається законом. В українському законодавстві це питання розглядається в ст. 120 Кримінального кодексу України:

Стаття 120. Доведення до самогубства

1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років [28].

На законодавчому рівні в жодній країні світу не закріплене право людини на позбавлення себе життя, щоправда декілька таких випадків мали місце в історії.

Масові самогубства

  • Близько 1000 євреїв на горі Масада в I столітті н. е. надали перевагу самогубству над римським рабством[29].
  • Самоспалення старовірів в XVII—XVIII століттях.
  • Масове харакірі японців (число, тих хто покінчив з життям у різних джерелах варіюється від 35000[30] до 200000 [31]) після підписання капітуляції в 1945 році.
  • Інтернет-клуби самогубців з'явилися ще наприкінці 90-х років і одержали поширення практично по всьому світу. Японія стала лідером серед країн групового суїциду через Інтернет.
  • Секта «Храм народів» (912 осіб) в «Джонстауні» (Гайана) в 1978 році [32].
  • Секта «Гілка Давидова» (самоспалення 87 осіб) в 1993 році.
  • Секта «Heaven's Gate» (39 членів культу взяли фенобарбітал, надівши собі на голову після цього пластикові пакети, в результаті чого задихнулися уві сні) в 1997 році.

Відомі самогубці

Лікург, Анаксагор, Антисфен, Емпедокл, Демосфен, Діоген Синопський, Ганнібал, Марк Антоній, Клеопатра, Лукрецій, Сенека Луцій Анней, Нерон, Петроній Арбітр, Олександр Радищев, Генріх фон Клейст, Адольф Нуррі, Ян Потоцький, Жерар де Нерваль, Чарльз Зойнер, Олексій Толстой, Мануель Акунья, Гаршин Всеволод, Вінсент ван Гог, Людвіг Больцман, Дмітріє Ангел, Луї Буссенар, Божидар, Георг Тракль, Джек Лондон, Костас Каріотакіс, Арісіма Такео, Сергій Єсенін, Макс Ліндер, Володимир Маяковський, Аллілуєва Надія, Акутаґава Рюносуке, Джузеппе Галіньяні, Оскар Недбал, Микола Хвильовий, Марина Цвєтаєва, Курт Тухольський, Леопольдо Лугонес, Роберт Говард, Аттіла Йожеф, Зигмунд Фрейд, Станіслав Ігнатій Віткевич, Вальтер Беньямін, Вальтер Газенклевер, Менно тер Браак, Вірджинія Вулф, Стефан Цвейг, Сімона Вейль, Ервін Роммель, Адольф Гітлер, Генріх Гіммлер, Йозеф Геббельс, Герман Герінг, Йоганнес Барбарус, Клаус Манн, Тадеуш Боровський, Чезаре Павезе, Філіп Ван Зандт, Луїс Адаміч, Ернест Хемінгуей, Ян Лєхонь, Сильвія Плат, Артюр Адамов, Пауль Целан, Юкіо Місіма, Ясунарі Кавабата, Микола Кузьменко, Ромен Гарі, Близнець Віктор, Райнер Фасбіндер, Дері Тібор, Григір Тютюнник, Гаррі Мартінсон, Річард Бротіган, Прімо Леві, Даліда, Жаннін Деккерс, Артур Кестлер, Шандор Мараї, Цзян Цин, Дед, Адріан Віннема, Курт Кобейн, Джон ОБрайян, Жиль Делез, Джек Ненс, Роз Вільямс, Павличко Соломія, Турбіна Ніка, Карлос Роберто Рейна, Богуміл Грабал, Александр Маккуін, Марк Лінкус, Меделіна Маноле, Пєр Кінон, Анджей Леппер, Емі Вайнгауз, Боб Уелч, Тоні Скотт

Самогубство в культурі

 
Меч танто, приготований для сепуку

У християнстві самогубство вважається гріхом. В ісламі суїцид також засуджується, але вважається, що мученики, які померли у ході джихаду, одразу потрапляють до Раю. Цим користуються численні шахіди — терористи-смертники, які таким чином не вважають себе грішниками. Так само в ісламі перевага віддається смерті перед нестерпним стражданням чи безчестю мусульманина. В індуїзмі та буддизмі самогубство вважалося безглуздим, оскільки згідно з концепцією реінкарнації, у наступному житті самогубець повернувся б у ту ж саму ситуацію. Водночас самогубство, яке виконувалося як жертвоприношення богам або людиною похилого віку, яка залишила нащадка, схвалювалося.

У культурі багатьох народів світу самогубство не лише не засуджувалося, але й вважалося почесним чи навіть обов'язковим у деяких випадках. Наприклад, у японських самураїв практикувалося ритуальне самогубство сепуку. В Індії довгий час існувала традиція саті — самоспалення вдови після смерті чоловіка. Під час Другої світової війни набули поширення японські пілоти-смертники — камікадзе.

Див. також

Примітки

  1. http://pidruchniki.ws/12461220/sotsiologiya/emil_dyurkgeym
  2. How can suicide be prevented? World Health Organization 2007
  3. Hawton K. Suicide and attempted suicide / / In: Pankel E, ed. Handbook of Affective Disorders, 2nd ed. New York, NY: Guilford; 1992.
  4. Spicer R, Miller T. (2000). Am J Public Health. 90: 1885—1891. ISSN 0090-0036 fr /? aModele = afficheN & cpsidt = 921526 http://cat.inist. fr /? aModele = afficheN & cpsidt = 921526. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка)
  5. а б Kaplan H, Sadock B. Psychiatric emergencies. In: Kaplan H, Sadock B, Grebb J, eds. Synopsis of Psychiatry. 7th ed. Baltimore, Md: Williams & Wilkins; 1994.
  6. Schernhammer ES, Colditz GA. (2004). Am J Psychiatry. 161: 2295—2302 .nih.gov/pubmed/15569903 http://www.ncbi.nlm .nih.gov/pubmed/15569903. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка)
  7. Agerbo E. Risk of suicide and spouse's psychiatric illness or suicide: nested case-control study. BMJ. 2003; '327 ':1025-1026.
  8. а б в г д е ж и к Goldsmith S, Pellmar T, Kleinman A, Bunney W, eds. Reducing Suicide: A National Imperative. Washington, DC: Institute of Medicine National Academies Press; 2002.
  9. McCrory E, De Brito S та ін. Heightened neural reactivity to threat in child victims of family violence. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |Journal= (можливо, |journal=?) (довідка); Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка).
  10. Dannenberg A, McNeil J, Brundage J, Brookmeyer R. medline/abstract/8940323 Suicide and HIV infection. Mortality follow-up of 4147 HIV-seropositive military service applicants. JAMA. 1996; '276 ':1743-1746.
  11. а б Bruce SE, Weisberg RB, Dolan RT та ін. (2001). Prim Care Companion of J Clin Psychiatry. 3: 211—217 http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC181217/. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка); Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  12. Lonnqvist JK. Psychiatric aspects of suicidal behavior: depression // In: Hawton K, van Heeringen K, eds. The International Handbook of Suicide and Attempted Suicide, New York, NY: Wiley; 2000.
  13. Recognizing Suicide Risk Factors in Primary and Psychiatric Care: Risk Factors
  14. Bolton JM, Belik SL, Enns MW, Cox BJ, Sareen J. (2008). J Clin Psychiatry. 69: 1139—1149. doi:10.4088/JCP.v69n0714. ISSN 1555-2101 http://www.medscape.com/medline/abstract/18517287. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка)
  15. Palmer B. A. та ін. (2005). Arch Gen Psychiatry. 62: 247—253. ISSN 0003-990X assn.org/cgi/content/abstract/62/3/247 http://archpsyc.ama- assn.org/cgi/content/abstract/62/3/247. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка); Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  16. Arch Gen Psychiatry (pdf). 62: 1249—1257. 2005. ISSN 0003-990X. {{cite journal}}: |format= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка); Текст «Sareen J, Cox BJ, Afifi TO, et al.» проігноровано (довідка)
  17. Що ми знаємо про суїцид. Науковий Центр психічного здоров'я РАМН. Процитовано 28 лютого 2012.
  18. Qin P, Mortensen PB. (2003) content/full/60/8/797 The impact of parental status on the risk of completed suicide. Arch Gen Psychiatry. '60 ':797-802.
  19. Gibbons RD, Brown CH, Hur K, et al. (2007) .org/articles/AJP_September_2007.pdf Early evidence on the effects of regulators 'suicidality warnings on SSRI prescriptions and suicide in children and adolescents. Am J Psychiatry.' '164 :1356-1363.
  20. 10 Вересня - всесвітній день попередження самогубств., Demoscope.ru
  21. а б Повішення і удушення є двома способами виклику асфіксії, мають багато спільного, однак є і деякі відмінності. Детальніше про це можна почитати в статтях асфіксія та повішення
  22. Большой советский энциклопедический словарь
  23. Медицинский портал: отравление мышьяком.
  24. 50-летняя вологжанка отравилась уксусом
  25. Реферат: Различные виды ядов
  26. Ломачинский А. А. Самое глупое самоубийство
  27. Lenta.ru: Германия: В Германии самоубийца выбросился из самолета
  28. http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/118.php
  29. «Массада більше не впаде», Барух Пасинків. «Вісник», Номер 6 (265) 13 березня 2001
  30. Время новостей: № 100, 08 червня 2005
  31. [http://www.cirota.ru/forum/view.php?subj=48008 48008 — Статистика другої світової
  32. . htm Frequently Asked Questions на Alternative Considerations of Jonestown and Peoples Temple

Джерела

  1. Обер Ж.-М. Самогубство Українська Греко-Католицька Церква. Моральне богослов'я. Львів 1997
  2. Чому люди закінчують життя самогубством?
  3. Що таке самогубство? Асоціація молодих медиків України.
  4. ПРОБЛЕМА САМОГУБСТВА В СВІТЛІ БІБЛІЙНОЇ ЗАПОВІДІ «НЕ ВБИВАЙ»

Посилання

  1. Танчин, І. З. Соціологія: навч. посібник / І. З. Танчин. — 3-е вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 351 с.
  2. Соціальні причини вчинення самогубств_В.І.Женунтій, Л.М.Шестопалова.
  3. Л. Шестопалова. Феномен самогубства в контексті захисту життя у вченнях світових релігій та праві. // Вісник НАВСУ. — 2002. -№ 3.
  4. Проблема саморуйнуючої поведінки серед населення України_Пилягіна Г. Я., Винник М. І. // Новости медицины и фармации. — 2007. — № 215. — С. 10-11.
  5. Самогубсто - крик по допомогу. — медична газета Ваше здоров'я.
  6. Доведення до самогубства. — ev.nuos.edu.ua.
  7. Кримінально-правові та психологічні проблеми доказування у суді при розгляді справ про доведення до самогубства_В.П.Давній.
  8. Самогубство в Китаї — явище нерідкісне _13-10-2008 — The Epoch Times Україна.
  9. Коментар юриста до статті 120. Доведення до самогубства.

Шаблон:Link GA