Софронія Ерделі
| Слугиня Божа м. Софронія Ерделі, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Серафина |
| Народилася |
10 серпня 1884 Руський Керестур, Кулайd, Бач-Бодрогd, Угорське королівство, Австро-Угорщина |
| Померла |
14 жовтня 1961 (77 років) Ла-Плата, Аргентина |
| Поховання | Апостолес |
| Країна |
 Австро-Угорщина.svg){kind=small} Польська РеспублікаАргентина |
| Місце проживання |
Львів Апостолес Беріссо Рим |
| Діяльність | монахиня-василіянка, учителька, настоятелька |
| Титул | Головна дорадниця сестер ЧСВВ |
| Термін | 1951—1954 |
| Конфесія | УГКЦ |
| Родичі | Микола Ерделі і Юліана Арвай |
| Брати, сестри | Яків, Ілля, Іван, Микола, Марія, Юлія і Зорка |
Софронія Ерделі (хресне ім'я Серафина; 10 серпня 1884, Руський Крстур — 14 жовтня 1961, Ла-Плата, Аргентина) — українська монахиня василіянка, учителька, засновниця і перша настоятелька монастиря сестер василіянок в Аргентині, Головна дорадниця Чину сестер святого Василія Великого в Римі (1951—1954). Слугиня Божа.
Життєпис ред.
Серафина Ерделі народилася 10 серпня 1884 року в Руському Крстурі, Бачка, тепер Сербія, в сім'ї українців греко-католиків Миколи Ерделі і його дружини Юліани з дому Арвай. У сім'ї крім Серафини було четверо синів — Яків, Ілля, Іван, Микола (став священником) і троє дочок — Марія, Юлія і Аврелія-Зорка (стала монахинею з іменем Алоїза).[1] У 1900 році з допомогою о. Діонісія Няраді поїхала до Галичини, де вступила до манастиря сестер Василіянок у Словіті. 21 жовтня 1900 року одержала монаший габіт і нове ім'я Софронія. Після перших обітів, які склала 2 грудня 1901 року, Софронію Ерделі переведено до Львова, потім до Станиславова, де протягом двох років виконувала обов'язки префекти. 1 серпня 1905 року склала урочисту професію довічних обітів у Словіті, і там при новіціяті стала соцією магістри новичок. Середню освіту довершила у гімназії сестер василіянок у Львові у 1914 році, навчалась в університетах Львова (1915—1919) і Загреба (1919—1920), а професорський іспит з класичної філології склала з відзнакою в Познані (1928). Працювала на посаді професорки грецької і латинської мов[2] у гімназії сестер василянок у Львові по вул. Супінського, а пізніше по вул. Длугоша (нині Львівська лінгвістична гімназія). З 1934 року перебувала у монастирі в Підмихайлівцях.[3]
20 серпня 1939 року дві монахині з Підмихайлівського монастиря василіянок Софронія Ерделі і Маргарита Фендьо прибули до Аргентини в м. Апостолес пров. Місьйонес, щоб працювати між українськими емігрантами і допомагати місіонерам василіянам у їхній праці.[4] Софронія Ерделі стала ігуменею першого монастиря василіянок в Аргентині, магістрою новичок і керівничкою інтернату, що діяв при монастирі. Проводила релігійну і культурно-освітню працю серед українців не лише в Апостолес, але в дооколишніх т. зв. колоніях: навчала дітей церковних пісень, катехизму, ручних робіт, вишивання, гафту; зорганізувала дитячий аматорський гурток, який давав вистави та концерти. Воднораз під час шкільних канікул м. Софронія і м. Маргарита їздили по українських колоніях і готували дітей до Першого Причастя.[5]
У 1943 році Софронія Ерделі відкрила нові доми в Рамос Мехія і Посадас, а в 1946 році за дозволом Апостольської Столиці перенесено новіціят з Апостолес до Беріссо, де вона надалі залишилась на становищі ігумені і магістри новичок. З 1951 до 1954 року перебувала в Римі на уряді другої Головної дорадниці.[6] Повернувшись до Аргентини, обійняла уряд першої Провінційної дорадниці і заступниці протоігумені.[7]
Померла 14 жовтня 1961 року в лікарні міста Ла-Плата, похована в м. Апостолес.
Беатифікаційний процес ред.
На офіційне прохання монахинь василіянок в Аргентині, 20 листопада 1989 року Апостольський Престол надав дозвіл («Nihil obstat») на проведення беатифікаційного процесу м. Софронії Ерделі ЧСВВ.[8][9]
Примітки ред.
- ↑ Husulak Gabriela. Madre Sofronia Serafina Erdely OSBM… — P. 19.
- ↑ Цьорох С. Погляд на виховну діяльність монахинь-василіянок. — Рим 1964. — С. 125.
- ↑ Бл. п. м. Софронія Ерделі ЧСВВ // Ювілейна пам'ятка 1939—1964… — С. 91—92.
- ↑ Аргентина - Провінція Христа Царя, Бойнос Айрес. www.basiliansisters.org. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Бл. п. м. Софронія Ерделі ЧСВВ // Ювілейна пам'ятка 1939—1964… — С. 92.
- ↑ Generalate. www.basiliansisters.org. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Бл. п. м. Софронія Ерделі ЧСВВ // Ювілейна пам'ятка 1939—1964… — С. 93.
- ↑ 1961. newsaints.faithweb.com. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Servant of God Sofronia Serafina Erdely. The Byzantine Forum (англ.). Процитовано 13 липня 2021.
Джерела ред.
- Софронія Ерделлі ЧСВВ. Рецензія: Die klösterliche Tagesordnung. Regensburg 1924, VIII + 586 // Богословія, Том ІІІ. — Львів 1925. — С. 137—138.
- Бл. п. м. Софронія Ерделі ЧСВВ // Ювілейна пам'ятка 1939—1964. 25-ліття Провінції Христа Царя Сестер Василіянок. — Буенос-Айрес 1965. — С. 91—94.
- Посмертна згадка [м. Софронія Ерделі ЧСВВ] // Життя, грудень 1961. — С. 29—31.
- Сапеляк Оксана. Мати Софронія // Наше життя, квітень 2004. — С. 5—6.
- Husulak Gabriela. Madre Sofronia Serafina Erdely OSBM // Intrepido Pastori. — Roma: Universitas catholica ucrainorum s. Clementis papae, 1984. — p. 349—386.
- Madre Sofronia Misionera Basiliana. Perfil biográfico y espiritual. — Buenos Aires 1988. — 120 p. (ісп.)