Софокліс Дусманіс
Софокліс Дусманіс (грец. Σοφοκλής Δούσμανης; 25 грудня 1868 — 6 січня 1952) — грецький адмірал. Відзначившись у Балканських війнах, він двічі ставав начальником Генерального штабу ВМС Греції, а у 1935 році обіймав пост міністра військово-морських справ.
| Софокліс Дусманіс | |
|---|---|
| грец. Σοφοκλής Δούσμανης | |
 | |
| Народився |
25 грудня 1868 (6 січня 1869) Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Греція |
| Помер |
6 січня 1952 (83 роки) Афіни, Греція |
| Країна |
.svg){kind=small} Греція |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Hellenic Naval Academyd (1888) |
| Знання мов | новогрецька |
| Учасник | Перша світова війна |
| Посада | Minister of Naval Affairs of Greeced, Chief of the Hellenic Navy General Staffd і Chief of the Hellenic Navy General Staffd |
| Військове звання | адмірал |
| Брати, сестри | Viktor Dousmanisd |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Софокліс Дусманіс народився на Корфу 25 грудня 1868 року[1], нащадок гілки роду Душмані, який емігрував на Корфу в 15 столітті; він був онуком політика Антоніо Дусмані та братом генерала Віктора Дусманіса.[2][3]
20 травня 1884 року він вступив до Грецької військово-морської академії, яку закінчив 18 червня 1888 року в чині лінійного прапорщика. Згодом він отримав звання суб-лейтенанта (8 січня 1890), лейтенанта (14 листопада 1896), лейтенанта-командира (6 травня 1905) і командира (29 березня 1910).[1] Він служив на борту різних кораблів і на штабних посадах, зокрема інструктором у Військово-морській академії (1908–09), капітаном міноносця «Нафкратуса» (1906), броненосного корабля «Псара» (1910–11), авіаносця «Сфактірія» (1911 та 1912) і крейсера «Георгіос Авероф» (1911), а також начальник штабу ескадри (1911).[1]
З початком Першої Балканської війни в жовтні 1912 року він став капітаном «Аверофа», а також начальником штабу командувача Егейським флотом контр-адмірала Павлоса Кунтуріотіса, який використовував «Авероф» як свій флагман. На цій посаді він брав участь у двох переможних морських битвах при Еллі та Лемносі, а також у захопленні кількох островів Егейського моря, а також гори Афон, Кавали та Дедеагача.[1]
2 червня 1913 року він отримав звання капітана, а 15 квітня 1914 року — контрадмірала. Після короткочасного командування ескадрою лінійних кораблів він був призначений начальником Генерального штабу військово-морського флоту в червні 1914 року, працюючи до відставки короля Костянтина I і вступу на посаду Елефтеріоса Венізелоса в червні 1917 року. Новий уряд призупинив його службу та відправив у відставку 20 жовтня 1917 року з наступним внутрішнім засланням у 1918–20 роках.[1] Після поразки венізелістів на виборах у листопаді 1920 року та повернення короля Костянтина, він був відкликаний до дійсної служби (6 листопада 1920 року) і служив начальником Егейського флоту (січень–квітень 1921 року), який він очолював у спробах зупинити морське поповнення Турецького національного руху Мустафи Кемаля, та знову начальником Генерального штабу ВМС (грудень 1921 — жовтень 1922).[1] Після поразки Греції в Малоазійській кампанії та Революції 11 вересня 1922 року його знову відкликали зі служби та відправили у відставку 19 січня 1923 року у званні віце-адмірала.[1]
2 березня 1935 року він став міністром військово-морських справ у кабінеті Панаїса Цалдаріса, і залишався на цій посаді до відставки уряду 10 жовтня 1935 року[4] 25 березня 1935 року він був відкликаний на дійсну службу в званні адмірала за виняткові заслуги. Залишався на службі до 20 листопада 1935 року[1]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к Διατελέσαντες Αρχηγοί ΓΕΝ: Δούσμανης, Σοφοκλής (Greek) . Hellenic Navy. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Sicilianos, Demetrios (1960). Old and new Athens. Putnam. с. 223. Процитовано 27 листопада 2011.
- ↑ Vatikiotis, Panayiotis J. (1998). Popular autocracy in Greece, 1936-41: a political biography of general Ioannis Metaxas. Frank Cass. с. 25. ISBN 978-0-7146-4869-9. Процитовано 27 листопада 2011.
- ↑ Κυβέρνησις ΠΑΝΑΓΗ ΤΣΑΛΔΑΡΗ - Από 10.3.1933 έως 10.10.1935 (Greek) . General Secretariat of the Government. Процитовано 18 квітня 2015.