Солітаріо рудогорлий
вид птахів
| Солітаріо рудогорлий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Myadestes genibarbis Swainson, 1838 | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Солітаріо рудогорлий[2] (Myadestes genibarbis) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає на Карибах. Виділяють низку підвидів.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[3]
- M. g. solitarius Baird, SF, 1866 — Ямайка;
- M. g. montanus Cory, 1881 — Гаїті;
- M. g. dominicanus Stejneger, 1882 — Домініка;
- M. g. genibarbis Swainson, 1838 — Мартиніка;
- M. g. sanctaeluciae Stejneger, 1882 — Сент-Люсія;
- M. g. sibilans Lawrence, 1878 — Сент-Вінсент.
Поширення і екологія ред.
Рудогорлі солітаріо живуть в вологих гірських тропічних лісах на висоті 240-880 м над рівнем моря.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Myadestes genibarbis. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Thrushes (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 18 грудня 2020.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |