Соловейко вогнистогорлий
| Соловейко вогнистогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Calliope pectardens David, 1877[2][3] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Luscinia pectardens Erithacus pectardens | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Солове́йко вогнистогорлий[4] (Calliope pectardens) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[5]. Мешкає на Тибетському нагір'ї і в горах Китаю.
Опис
ред.Довжина птаха становить 14,5—15 см. У самців верхня частина тіла темно-сірувато-коричнева, крила і хвіст чорнувато-коричневі. Голова з боків і шия чорні. На шиї з боків над плечима є білі плями. На горлі і центральній частині грудей є яскраво-оранжева або вогнисто-червона пляма. Живіт білуватий. Біля основи хвіст має вузькі білі краї. У самиць верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла охриста, центральна частина живота білувата, білі плями на хвості відсутні. Очі темно-карі, дзьоб чорний, лапи рожевувато-коричневі.
Поширення і екологія
ред.Вогнистогорлі соловейки гніздяться на південному сході Тибету, та в провінціях Сичуань і Юньнань, зокрема в горах Емейшань і в заповіднику Волун. Взимку вони мігрують на південь, до Північно-Східної Індії (Аруначал-Прадеш, Мегхалая, Західний Бенгал), Бангладеш (Сундарбан), західної М'янми, спостерігалися на півночі Таїланду. Вогнистогорлі соловейки живуть в густих високогірних чагарникових заростях і в бамбукових лісах в долинах річок, на висоті від 2800 до 3700 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в лісовій підстилці.
Збереження
ред.МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вогнистогорлих соловейків становить від 10 до 20 тисяч дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Calliope pectardens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 листопада 2022
- ↑ Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr. (1964). Check-list of Birds of the World. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 46.
- ↑ David, Armand; Oustalet, E. (1877). Les Oiseaux de la Chine (French) . Т. 1. Paris: G. Masson. с. 236.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |