Соколенко Алла Василівна

українська акторка і режисерка

А́лла Васи́лівна Соколе́нко (нар. 13 липня 1966(19660713)) — українська театральна акторка і режисерка, художня керівниця Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М. Коцюбинського, народна артистка України (2016).[1]

Соколенко Алла Василівна
Народилася 13 липня 1966(1966-07-13) (57 років)
Країна  Україна
Діяльність акторка, театральна режисерка
Alma mater Дніпропетровське театральне училище і НАКККіМ
Вчителі Кушкова-Шевченко Лідія Степанівна і Грипич Володимир Григорович
Заклад Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Народний артист України

Життєпис ред.

1987 року закінчила Дніпропетровське театральне училище.

Творчу кар'єру розпочинала в Чернігівському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Першим режисером, який дав їй путівку в подальше творче життя, був Володимир Грипич.

Згодом майже десять років працювала в Національному театрі ім. Марії Заньковецької у Львові, з виставами якого гастролювала у Великій Британії, Польщі, Іспанії, Словаччині, Чехії, тощо.

Від 1996 року працює в Ніжинському академічному українському драматичному театрі імені М. Коцюбинського, в якому зіграла більше 80 різнопланових ролей у різножанрових виставах.

Також Алла Соколенко є художнім керівником театру і водночас головою художньо-технічної ради театру.

2011 року закінчила навчання у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Як режисер поставила такі вистави як «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя, «Чи є у Світла тінь?» М. Булгакова, «Пісня серця» Л. Українки, «2006-та казка Шехерезади» В. Герасимчука, «Ніч на полонині» О .Олеся, «У джазі тільки дівчата» І. Даймонда та Р. Тоерена.

2016 року удостоєна звання народної артистки України.

Чоловік Алли Соколенко Юрій Муквич — заслужений працівник культури України, директор Ніжинського театру.

Ролі ред.

  • Палажка («Ніч під Івана Купала» М. Старицького)
  • Марія Заньковецька («Нескорена, або Марія Заньковецька» І. Рябокляча)
  • Міністр ніжних почуттів («Голий король» Є. Шварца)
  • Беатріче («Дім божевільних» Е. Скарпетт)
  • Ангел («Свято Святого Миколая» І. Франка)
  • Пінгвін Піня («Запрошує Снігуронька» А. Абрамцева)
  • Наталія Павлівна («Брехня» В. Винниченка)
  • Черкашина («Продовжимо вранці» О.Матусова, І. Шуба)
  • Роза («Містер Іцик» О. Петрова)
  • Буртіус («Стережися лева» Я. Стельмаха)
  • Варвара Семенівна («Інтриги коханців» А.Горіна, Є. Яворського)
  • Анфіса («Анфіса» Л. Андрєєва)
  • Завірюха («Таємниця Новорічного Лісу» С. Маршака)
  • Зайчиха («Зайчик — зазнайчик» С.Михалкова)
  • Есмеральда («Собор Паризької Богоматері» В. Гюго)
  • Катаріна («Приборкання норовливої» Шекспіра)
  • Ханума («Ханума» А. Цигареллі)
  • Огюстіна («Вісім люблячих жінок» Р. Тома)
  • Друга Тітка («Маленька Баба Яга» О. Пройслера)
  • Шемаханська Цариця («Золотий півник» О. Пушкіна)
  • Жінка Івана Кулика («Найбільший грішник» В.Герасимчука)
  • Циганка, Віола («Дванадцята ніч» В. Шекспіра)
  • Аза («Циганка Аза» М. Старицького)
  • Габріель («Глядачам дивитись заборонено» Ж. Маршана)
  • Ева («Амор. Кохано-італьяно» А. Ніколаї)
  • Маргарита («Чи є у Світла тінь» М. Булгакова)
  • Мавка («Пісня серця» за Л. Українкою)
  • Корсікана («Дванадцята ніч» Шекспіра)
  • Мона («Безіменна Зірка» М. Себастіана)
  • Агафія Тихонівна («Одруження» М. Гоголя)
  • Господиня («Жінок не можна не кохати» А. Соколенко за Є. Шварцом)
  • Одарка («Новорічне сватання на Гончарівці» А. Соколенко)
  • Снігова Королева («Кажуть, що під Новий рік…» А. Соколенко)
  • 1-ша Доля («І знов спитаємо Шевченка» А. Соколенко)
  • Афродіта («З Новим роком! На Олімпі!» А. Соколенко)
  • Шехерезада («Аладін» А. Соколенко)
  • Графиня («І знов про головне» А. Соколенко)
  • Принцеса Кішка («Кохання, як у казці» А. Соколенко)

Визнання ред.

  • 2002 — заслужена артистка України[2]
  • 2008 — Гран-прі міжнародного театрального фестивалю — за кращу жіночу роль (Брянськ, Росія)
  • 2009 — Премія імені Марії Заньковецької[3]
  • 2009 — Орден княгині Ольги ІІІ ступеня[4]
  • 2016 — народна артистка України[1]

Примітки ред.

Джерела ред.