Собичеве
Со́бичеве — село в Україні, в Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 641 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Собичівська сільська рада. Розташовано за 17 км від райцентру.
| село Собичеве | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Сумська область | ||||
| Район | Шосткинський район | ||||
| Громада | Шосткинська міська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 641 | ||||
| Поштовий індекс | 41133 | ||||
| Телефонний код | +380 5449 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 51°48′59″ пн. ш. 33°41′38″ сх. д. / 51.81639° пн. ш. 33.69389° сх. д.Координати: 51°48′59″ пн. ш. 33°41′38″ сх. д. / 51.81639° пн. ш. 33.69389° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
163 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 41133, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Собичеве, вул. Покровська, 1а | ||||
| Карта | |||||
  Собичеве | |||||
 Собичеве | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Географія ред.
Село Собичеве розташоване на лівому березі річки Шостка в місці впадання в неї річки Понурка, вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Олине, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Макове.
По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. На річці Понурка велика загата (ставок Понурка). На схід від села розташований гідрологічний заказник «Понурка».
Через село проходить автомобільна дорога Т 2502 (Р65). Поруч проходить залізниця, станція Собичів за 1 км.
Символіка ред.
На гербі зображений зубр що символізує лісові масиви біля села та що саме сюди веде коріння президента Білорусі Олександра Лукашенка (зубр є неофіційним символом країни). Два вареника на червоному тлі (борщ) символізують місцеву смачну кухню, і фестиваль вареників що проводиться у селі. Циркулярна пилка на синьому тлі зображена наче сонце і символізує місцеве деревообробне підприємство, на якому працює багато мешканців села. Синій колір - річки і ставки.
Історія ред.
Відоме з першої половини XVI ст. Неподалік від села, в урочищі Степанків Хутір, виявлено поселення бронзової доби.
В 1703 році Олексій Туранський отримав гетьманський універсал на володіння селом.
Економіка ред.
В селі веде діяльність завод «Сател», який спеціалізується на первинній деревообробці та виробництві пелетів. Частина продукції йде на експорт.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 775 осіб, з яких 329 чоловіків та 446 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 634 особи.[2]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 91,73 % |
| російська | 7,96 % |
| білоруська | 0,31 % |
Освіта ред.
У селі діє Собичівський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад, директором якого з 2016 року є вчитель вищої категорії, старший учитель Тидякіна Олена Миколаївна.[4]
Відомі люди ред.
У селі народився І.І. Дорошенко – член союзу письменників України, доктор філологічних наук.
Саме сюди веде коріння президента Білорусі Олександра Лукашенка.[5]
Примітки ред.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Публічна інформація - Собичівський навчально-виховний комплекс. sobycheve-school.edukit.sumy.ua. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
- ↑ http://forum.vgd.ru/39/5045/70.htm?&o=0&
Посилання ред.
- Погода в селі Собичеве [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]